Частина 9

Іра і Саша
- Це Айворі-крем?, - запитала Іринка ледве чутно.
Ліля запропонувала подругам стати дружками на весіллі. Дату назначили на початок червня, а Саша вже в грудні потягнула подругу вибирати тканину для суконь дружок.
- Іра ти починаєш мене лякати. Це айворі-беж! Зліва від тебе айворі-крем. , - Іринкіна рука вже потягнулася до тканини: - Навіть не думай! Сатинові сукні дуже не зручні в спеку. Пообліплюють нас.
- Тобі нема чого боятися обтягуючих суконь. Беремо її вже та йдемо. Я голодна. І втомлена дико. На відміну від вас, паняночко, я сюди прийшла після роботи.
- Її? , - Саша підійшла і критично оцінила тканину, - Хто взагалі вибрав колір весілля Айворі – крем? Блондинкам не дуже пасують пастельні відтінки!
- В тебе забули спитати, - Іринка почала реготати і помахом руки покликала консультанта.: - Тепер ми ідемо їсти.
- Добре.

Саша потягнула подругу в нове модне кафе, яке знаходилося на даху багатоповерхівки. Зробивши замовлення дівчата відкинулися на м’яких кріслах розглядаючи засніжене місто через скляні стіни.
- Ми як в теплиці.
- Як тобі на новій роботі?, - попиваючи еспресо запитала Саша.
- Супер! Мені здається я нарешті себе знайшла. І тепер якщо ти плануватимеш відпочинок, туроператор Ірина Степанівна до твоїх послуг.
- Я тобі план допомагатиму виконати. Тим більше, що якраз планую до нового року позасмагати в Мексиці.
- Ось і домовилися. , - Іра підняла стакан з грейпфрутовим соком.

Ліля

Від весільних турбот голова йшла кругом.
Закривши очі дівчина згадує здивоване обличчя Тараса, коли оголосила йому, що хоче пишну церемонію.

- Але ж ми хотіли скромно. Ти, я та найрідніші., - приголомшений новиною хлопець дивився пильно на свою кохану.
- Нам потім згадувати про цю подію все життя. Як почнемо своє подружнє життя, так воно і складеться., - процитувала вона слова пані Наталії, яка та ніби мимоволі кинула дівчині за чашкою кави.
- Лільок, - хлопець явно був розгублений, - Річ у тому, що я хотів наше весілля за свої гроші зробити. Я не зможу ….ну….
- У тебе є бабуся з дідусем. Вони завжди готові тобі допомогти., - знову сама того не розуміючи процитувала пані Наталію.: - Або ти мене соромишся? Я що не варта того що б мене представити родині?
- Я такого не казав! Перестань. Хочеш великий бенкет – добре! Коли підемо вибирати зал? Сукню?, - примирливим тоном проговорив Тарас.
- Я з дівчатами піду сукню виберу. Чоловіку не можна бачити її до весілля.
- Ти віриш в ці дурні прикмети?, - скептично запитав хлопець.
- Не дурні вони. Я хочу як краще! А ти насміхаєшся з мене.

Вона вже другий місяць картає себе, що не зізналася в ту мить хлопцеві, що вся ця витівка з весіллям не її ідея, а його бабусі. Що для неї і її батьків такі витрати є непід’ємні. Її батькам потрібно буде брати кредит, що б оплатити доччине «весілля мрії».

Після низки сварок, що супроводжували приготування до весілля, Тарас тепер взагалі не втручається у його приготування. А відмовити пані Наталії. Коли та ніби в незначай радить зал, фотографа, музику Ліля не наважується сперечатися. Скоро буде треба давати аванс за зал, а в дівчини аж долоні потіли коли вона уявляла суму. МАЙЖЕ ТРИ ТИСЯЧІ ЗА ЛЮДИНУ!

- Ти хочеш весілля без своєї родини?, - здивовано запитав Тарас коли Ліля соромлячись зізнатися, що не спроможна потягнути ціну залу сказала, що не хоче, що б її сім’я приїздила. – Це не правильно! Мої вже покликали людей яких я ніколи не бачив, а ти хочеш без рідних. Ліля, - хлопець взяв її за руки і глянув пильно у вічі, - все добре?
- У мене - добре! А ти взагалі не цікавишся приготуваннями. Ти нічого не сказав про зал! Тобі взагалі подобається?!, - «скажи, будь ласка, що не подобається» подумки благала дівчина.
- Крутий! Мені подобається. Дуже!, - хлопець щиро посміхнувся і хотів поцілувати наречену, але та відсахнулася від нього.
- Супер, що тобі подобається! А ти спитав чи мені він подобається?!, - зірвалася на крик.
- Ліля заспокойся. Ти сама його вибрала! Я подумав раз ти його вибрала, то він тобі точно подобається! Все! Я більше не можу! Я згоден зі всім, що ти вибереш. Я не хочу сваритися. Ти кажеш що сукню побачити погана прикмета, але мені здається, що сварки через зал ще гірша. Здаюсь! Хочеш не кликати своїх батьків, як хочеш. Але я тоді не розумію для чого тобі купа моєї родини?! Я нічого не розумію!, - такого злого Тараса Ліля не ще бачила.
- Я просто перенервувала. Пробач., - вперше за період їх знайомства Ліля попросила пробачення. Тому хлопець в мить забув всі непорозуміння, міцно її обійняв і пообіцяв, що на далі буде активніше брати участь у приготуваннях.

- Дві тисячі доларів за фотографа?! Ви в курсі, що за такі гроші можна два рази на медовий місяць полетіти?, - приголомшений ціною запропонованого бабусею фотографа Тарас не стримав своїх емоцій.
- Я не наполягаю. Це ваш день. Можна і на телефон сфотографувати., - попиваючи каву відповіла пані Наталія, : - Лілічка, ти що вибереш, на Samsung або розкошелимося на Айфон? Ці фото всього лиш будуть з вами все життя.
- Тарасе, перестань. Глянь які шикарні фото. Це того варте, - «скажи що ти проти».
- Варте, так варте. Але краще, на далі я не буду заглиблюватися в ціни. А то боюся, що мені стане погано., - хлопець відпив спокійно каву, однак по його обличчю було видно, що йому є що додати. Однак, що б уникнути чергової сварки він промовчав.

До весілля залишилося чотири місяці. Ліля повідомила всій родині, що не зможе їх запросити. Здавалося, що всі зрозуміли. Однак не приємний осад ятрив їй душу. Сьогодні має відбутися чергова примірка весільної сукні. Як на зло, Іра на роботі, Саша поїхала у чергову подорож з Андрієм, вони зійшлися знову на святкуванні нового року, отож буде присутня тільки пані Наталя.
- Найкрасивіша наречена! Ця сукня сидить на вас як влита! Ідеально!, - примовляла на примірці швачка.
- Не треба забивати дівчині баки. Приталена сукня – це велика відповідальність. ,- пані Наталі обійшла наречену кругом окидаючи її критичним поглядом, - Зазвичай наречені страшно худнуть перед весіллям. Лілічка, завтра запишу тебе до свого гастроентеролога. У тебе явно проблеми з метаболізмом.
Це була ніби остання капля.
- У мене немає проблем з метаболізмом. Не потрібно мене записувати до лікаря.
- Перепрошую?, - пані Наталя глянула на дівчинку поглядом, ніби та образила її.
- Не потрібно мене записувати до лікаря. , - дівчина вдихнула і видихнула: - Ми з Тарасом не хочемо пишне весілля. Я завтра зателефоную і скасую броню на зал, фотографа, оператора та флориста. І на запрошення. Тому що вони не знадобляться. Всі кого ми хочемо бачити, ми зможемо запросити через телефон. Сукню я залишу. Вона чудова. І мені подобається, як вона на мені сидіть.,- нарешті сказавши все, про що думала останні пів року дівчина відчула полегшення.
- Хамка! А я ще подумала, що зможу з селючки зробити леді! "НАРОДЖЕНИЙ ПОВЗАТИ ЛІТАТИ НЕ МОЖЕ"!, - пані Наталя вилетіла з ательє гримнувши за собою дверима.