Саша
- Ну що, відпровадили ми нашу Лілечку на оглядини. Тепер я чекаю пояснення, де ти пропадала?, - Іринка глянула на Сашу перебільшено серйозним поглядом.
- Ну тут нам однієї пляшки буде мало. Відправляю замовлення на ще одну., - і дістала телефон.
- Та що ж сталося? Щось з татом?
- Тьфу-тьфу. Навіть не думай казати таке в голос., - Саша спустошила бокал за раз і простягнула подрузі поновити: - Пам’ятаєш макроекономіка який зраджував своїй дружині?
- Ну такоє….., - промовила Іринка уважно дивлячись на свою подругу та не розуміючи до чого це.
- Так от. Жінка, через яку сварилася його дружила – це я. , - промовила та ще раз одним духом осушила бокал.: - Ірусику, я не здогадувалася що він одружений! Чесне слово! Так скажи мені, будь ласка, чому я почуваюся нікчемою? Такою брудною почуваюся! Фу!
- Саша не треба плакати!, - і міцно обійняла подругу.: - Але ж він погань!
- Не кажи так про нього. Я досі люблю його.
Розповівши детально подрузі всю історію їх з Ванею кохання Саша нарешті почала заспокоюватися.
- Хіба одружені чоловіки не повинні носити обручок?, - вже відкриваючи другу пляшку запитала Саша.
- Ну….. Згідно з совістю мали б. Але раптом одружувався коли важив 120 кг? І тепер вона на нього завелика. Або просто загубив?
- Або він і правда погань!, - злісно промовила дівчина.
Коли дівчата розглядали фото із випускного, що б розважитися, поки чекали на Лілю, то натрапили на світлину найгарнішої випускниці у сукні морської хвилі, яка радісно усміхалася на камеру та Івана Сергійовича, який виглядав як засліплений переляканий заєць.
- Я думала, що він фотографуватися не вміє. , - збентежено промовила Іринка і хотіла по швидше перегорнути сторінку фотоальбому.
- Він боявся, що його таємниця стане явною. Можна я порву це фото?
- Можна. Треба!
Саша злісно почала рвати фото на дрібні клаптики примовляючи при цьому не цензурні слова. Дівчата почали реготати.
- Я так бачу, що ти забракувала одне фото?, - голос Лілі пролунав так не очікувано, що Іринка навіть з переляку ледь не пролила вино.
Ліля
- Точно додому? Може прогуляємось?, - поцікавився Тарас тримаючи дівчину за руку.
- Я не маю сил. Голова трошки розболілася. Давай пізніше, - поцілувала хлопця в щоку та користуючись моментом, швидко стрибнула в маршрутку.
«Це була наче каторга! Невже тепер мені прийдеться проводити час з цими людьми?»
Приїхавши до квартири Ліля почула дзвінкий сміх подруг. На душі значно полегшало.
В спальні в Іринки дівчата попивали вино і реготали над фото з випускного.
- Я так бачу, що ти забракувала одне фото?, - звернулася Ліля до Саші.
Дівчата від несподіванки аж підстрибнули.
- Ліля? Нарешті! Ми вже другу пляшку почали! , - промовила весела Іринка.
- Розповідай усе! В найменших деталях. , - Саша простягнула їй вже наповнений бокал.
Ліля без вагань його взяла.
- Він мені зараз просто необхідний. Ви собі навіть не уявляєте., - відпивши ковток продовжила: - Тарас розповідав що його бабуся в минулому балерина, а дідусь захоплюється старовиною. Але я навіть подумати не могла, що мені прийдеться чотири годину слухати про становлення великої балерини Антонович Наталії Зиновіївни! Ви чули про таку?
- Ні, - відповіла Іринка.
- На мене не дивіться. Я ходила в балетну школу. Чула., - промовила Саша і відразу прийнялася до залишків суші.
- Тепер я і чула. Знаю. І навряд забуду., - Ліля взяла кусок піци, - На столі було купа їжі, але я сиділа і боялася до чогось доторкнутися, що б у баби Наташи не стався культурний шок! Вона влітку в квартирі ходить в шерстяному костюмі! Уявляєте? І на каблуках!
- Я точно буду бабою Наткою коли постарію, - замріяно прошепотіла Саша.
Ліля зміряла її злим поглядом.
- Надіюсь що не будеш., - відпила ще ковток, - Пуєте, Балансе, і ще якісь такі не зрозумілі слова. А коли вона описувала себе в молодості і бідкалася, що зараз вона трошки розпустила себе і набрала три кілограми, то я відчула себе слонихою. Вона розміром з …. Та вона менша Іринки навіть.
- Ну а дідусь?, - поцікавилася Іра.
- Спочатку здався добродушним пенсіонером. А потім я мала не обережність задивитися на картину за його спиною. В результаті потрапила на екскурсію по всій квартирі. Я казала, що їх квартира схожа на музей? Ми чай пили з фарфорової посуди, самих Потоцьких!, - навмисне офіційно промовила Ліля.
- Ну ти вже чіпляєшся! , - не стрималася Іра.
- Можливо. Але я не можу забути погляд, який кинула на мене Наталія Зиновіївна, коли я сказала, що із малесенького закарпатського села. І що мій батько працює на будівництві, а мати по господарству. Ви б бачили його., - промовила дівчина майже пошепки: - Мені вперше у життя стало соромне за те, хто я і звідки я.
- Лілечка, а Тарас що?
- Нічого. Розповідав, як не може дочекатися познайомитися з моєю родиною. І що дуже переживає, що б справити гарне враження на мого батька. , - відпила ще ковток, - Може я сама собі вигадала той погляд? Тому що нічого образливого в мою сторону не говорили. Вони взагалі в основному говорили кожен про себе., - допивши бокал дівчина додала: - Яка я рада, що виговорилася! Люблю вас!
Цікаво дізнатися, що чекає подруг далі?
Ліля себе накручує?
Дякую всім хто досі зі мною!
Буду вдячна за зірочки!)
#3671 в Любовні романи
#862 в Короткий любовний роман
#1726 в Сучасний любовний роман
сильне кохання і вірна дружба, сильні герої, адекватні героїні
Відредаговано: 05.11.2021