Частина 7

Саша

- Ну все! Давай, вставай!, - Ярослав увірвався в кімнату доньки, де вона вже другий місяць після випускного ховалася від зовнішнього світу, і одним сильним рухом відкрив штори.
- Тату! Що ти робиш? Не треба!, - накриваючи голову ковдрою простогнала Саша.
- Ти вже надто багато часу не виходиш з кімнати. Сашо, ми домовлялися, що у нас не буде секретів.
- Я і не приховую нічого., - дівчина виглянула з-під ковдри: - Відразу тоді прийшла і тобі все розповіла. У мене не щасливе кохання. Мені потрібно трошки часу, що б прийти до тями.
Ярослав присів біля доньки й поклав руку їй на голову:
- Малесенька. Ти для мене завжди малесенька дівчинка. Я не можу дивитися, як ти мучишся. Розкажи мені, будь ласка, що сталося. Він тобі щось зробив.
- Тату, він одружений, - проговорила крізь сльози Саша. : - Я думала, що ми будемо разом, а він одружений. І ще, - захлипуючись від сліз продовжувала дівчина, - у нього малесенька донечка. Я не знала. Чесно. Я навіть не здогадувалася. 
- Хто він?
Саша підняла очі до батька:
- Не скажу. Для мене він вже ніхто. Пообіцяй мені, що не будеш старатися дізнатися. Пообіцяй! Інакше я більше нічого тобі ніколи не розповім!
Ярослав дивився в заплакані очі своєї доньки і розумів, що якщо бажання знищити образника своєї Сашеньки переможе над ним, то він втратить її.
- Обіцяю., - крізь зуби проговорив чоловік: - Але ти хоча б почни виходити в сад. Там басейн. Сашуню, тут під покривалом, тобі не покращає.
- Добре.

- Алло! Пропажа, нарешті!, - почула вона задихану, але веселу Іринку.: - Де ти стільки пропадала?
- Та таке. Боролася з внутрішніми демонами. Отримала від тебе смс «SOS Сватання!». Це ще що означає?
- А те, що Тарас запропонував Лільці одружитися! І сьогодні ввечері вона має познайомитися з його бабусею і дідусем. Ми без тебе не впораємося.
- Через дві, максимум три години я буду у вас. , - промовивши ці слова дівчина зірвалася з дивану і побігла в душ.
Через годину перед Ярославом, який на період депресії своєї доньки вирішив попрацювати вдома, з’явилася його Сашенька, така, яку він пам’ятав до злощасного випускного. Дівчина підстрибуючи прибігла в кабінет, в її очах знову з’явилося життя.
- Татусику, - як же він виявляється скучив за її протяжним «татусику», яке означало, що п’ятизначні цифри покинуть його карточку.
- Що ти вже хочеш?
- Пам’ятаєш я тобі розповідала про Тарасика, який за Лількою залицяється. Нашого одногрупника.
- Хлопець з…., як там вони називаються?
- Тунелями у вухах. Так! Це він. Він запропонував Лільці одружитися!!!, - радісно прощебетала Олександра.: - Уявляєш? Студентське кохання. Бігав за нею з першого курсу і наш Лільок нарешті здався.
- Я радий за Лілю. Хороша дівчинка. Але до чого тут твоє «таточку»?
Саша, як злодій якого спіймали на гарячому спочатку здивувалася, що Ярослав виявляється давно розкусив її, як вона була впевнена, досконалу манеру випрошування. А потім голосно зареготала.
- Ліля сьогодні знайомиться із сім’єю Тараса. Я б хотіла попросити в тебе одну пляшечку хорошого коньяку.
Ярослав зареготав.
- Бери навіть дві. А хто його батьки?
- Батьки його померли. А бабуся, якщо я правильно зрозуміла з його розповіді, колись була примою балериною в Оперному Театрі. Дід антикваріатом займається. Щось таке.
- Це ти точно про Тараса з тунелями у вухах?
- Так. Це він ніби так бунтує.
Схопивши пляшечку, яку їй порадив Ярослав, Саша побігла до авто і попрямувала до подруг.

Іринка

- Ліля! Ти де?, - закричала дівчина увійшовши у квартиру: - Санька нарешті вийшла на зв’язок. Обіцяла нам допомогти. Скоро буде.
- В душі!,- почула вона голос подруги. : - Ну як я?
Ліля була вдягнена у сукню, що купила для випускного. Довге по пояс волосся підкрутила і розпущеними пасмами пустила по плечах. Макіяж, який дівчина наносила тільки по виняткових подіях, підкреслював її природну красу.
- Клас! Хоч зараз прямо до РАГСу.
Задзвенів дзвінок у дверях. Не дочекавшись коли їй відкриють Саша зайшла у квартиру.
- ОГО!, - в один голос проговорили дівчата.
- Не огокайте,- весело прощебетала Саша: - Вино для нас з Іринкою. А це, - протягнула вона Лілі пляшку, - для гарного першого враження.
- Коньяк?, - скривилася Ліля.
- Це для діда. Він мав би зацінити., - закотила очі Саша, - Для бабусі квіти купили?
- Тарас казав не треба., - прошепотіла красуня в жовтому платті: - Посидимо пів годинки біля чаю з тортиком та й все.
- Ну ти даєш! , - простягнула пляшку вина Іринці: - Я за десять хвилин повернусь. Що б мій бокал був вже повний.
Так і сталося. Саша повернулася не тільки з прекрасним букетом з півоній, але й з піцою і суші.
- Я ж казала. Ми б без тебе не впоралися, - проговорила Іринка простягаючи бокал подрузі, коли Ліля вже сіла в таксі.

Ліля

Їдучі в таксі дівчина усміхнулася згадавши вираз обличчя Олександри, коли сказала, що поїде маршруткою.

- Ти геть здуріла? Хочеш, що потім за кожним сімейним столом ходила історія, про те, як ти на знайомство прийшла пітна і з розмазаним макіяжем?

«Яка ж та Саша смішна.», - подумала Ліля і навіть не помітила як доїхала.
Тарас жив в центрі Львова в Австрійському будинку.

Одягнений в білу футболку з пікачу і класичні сині джинси хлопець підійшов до дівчини:
- Ти просто красуня!, - промовив і забрав з її рук пакети.: - Нам туди.

Опинившись перед височенними дерев'яними дверима Ліля почала нервувати.
В коридорі їх зустріла стара маленька жіночка, одягнена, хоча на вулиці спека, в зелений шерстяний костюм. На голові у неї була висока зачіска, а на вухах великі сережки з зеленим камінцем в середині. Жінка повільно огледіла Ліля з ніг до голови, навіть не стараючись це приховати.
- Ліля, знайомся. Моя бабуся Наталія.
- Дуже приємно. Ліля. Це вам!, - взявши з рук хлопця букет Ліля простягнула його старенькій.
- Дуже дякую! Півонії! Проходьте, не стійте у дверях, - і лише коли жіночка попрямувала до вітальні Ліля помітила, що вона на підборах.
- Не роззуватися?, - тихо запитала вона Тараса.
- Я роззуваюся. Ось, - простягнув він дівчині хатні тапки,- Вона теж роззувається. Але образ …, - і хлопець закотив очі.
У вітальні на молодих людей чекав накритий стіл за яким сидів крупної тілобудови старенький чоловік у великих окулярах.
- Нарешті!, - озвався весело старичок піднімаючись і прямуючи до молодих людей: - Це я так розумію і є Ліля?
- Це мій дідусь. Тарас Григорович.
- Приємно, - ледь встигла промовити дівчина, як її вже схопив в обійми Тарас Григорович.
- Ласкаво просимо в родину! Сідайте!
- Це вам.
- О! Я знаю цей коньяк! Лілячка, дуже дякую! Відкриємо на вашому весіллі!
- Ну ти вже відразу за весілля, - почувся вже знайомий голос пані Наталії, яка підійшла і забрала пляшку з рук чоловіка.: - Присідайте до столу дітки. І так, Лілічка чим ви займаєтеся? Розкажуть про себе.