Ліля
Стояла середина липня.
На голубому небі пропливали поодинокі хмаринки. Метелик присів на оголене плече дівчини, полоскотав її крилами і вона тихенько засміялася. Відкривши очі Ліля помітила, як Тарас замріяно дивиться на небо. Вони сьогодні вирішили поїхати за місто позасмагати.
- Про що задумався?
- Про нас., - хлопець повільно розвернувся і подивився на неї закоханим поглядом.
Ліля простягнула йому руку. Хлопець взяв її ладонь, спочатку ніжно, майже не торкаючись до неї губами поцілув її.
- Ти впевнена….., - пауза: - Впевнена, що хочеш цього? Що готова?
- Так. Впевнена., - прошепотіла тремтячим голосом Ліля і потягнула його до себе.
Тарас всім тілом навалився на дівчину та пристрасно її поцілував. Ліля не заперечувала. Вона вже давно була готова віддатися хлопцю, адже для себе вирішила, що якщо і втрачати невинність, то тільки з людиною, яка її кохає. А що Тарас її кохав - у неї не було жодного вагання.
Ввечері Ліля повернулася у квартиру, яку після закінчення Університету вона знімала на пару з Іриною.
Заставши свою подругу за приготуванням вечері, Ліля заварила кави і простягла Іринці.
- Я не хочу. Дякую, - проговорила дівчина не розуміючи чому їй простягнули каву, яку вона не просила.
- Ми з Тарасом сьогодні займалися коханням., - проговорила і відразу залилася краскою. Хотілося поділитися із подругами. Але Саша вже тиждень всіх уникає.
- І як? Як це було?, - беручи все ж таки з рук подруги каву Іринка, як зачарована присіла на стільчик біля неї.
- Надзвичайно! Ірусику – це було надзвичайно. Я ще так не літала. На мить мені навіть здалося, що моя душа покинула тіло. Тепер я злюсь на себе, що даремно втратила стільки часу. Знаєш, можливо я все ж таки закохалася.
- Надзвичайно! І нічого не боліло?
- Ой, Ірусику, я щось не подумала., - але Іринка перебила її не давши договорити.
- Зупинись! Я перепитую, тому що цікавлюсь. Все, що зі мною колись сталось, я вже пережила. Або думаю, що пережила., - Іринка глянула на Лілю суворим поглядом. За секунду пом’якшавши вона продовжила: - Розкажи мені будь ласка, як це було? Що ти відчувала?
Іринка
Темна ніч давно накрила Львів. Все місто спить.
Іринка лежала на ліжку і дивилася на стелю пригадуючи слова подруги: «ніжний», «турботливий», «пристрасний». А тоді раптом згадала свій досвід. Аж здригнулася від огиди: «Як я могла тоді подумати, що це зі мною щось не так?».
Психотерапевт допоміг їй розібратися, що неприязнь до чоловіків у неї не тільки через насильство, яке вона пережила, а також через не вдалий сексуальний досвід.
До сьогоднішнього вечора вона була переконана, що ніжний чоловік, який в першу чергу дбає про партнерку, що б їй було приємно - це міф, який нав’язують у романтичних мелодрамах.
«Я теж так хочу», - ледь не простогнала Іринка. Закрила очі і мимоволі почала уявляти оголеного Траса біля себе. І вперше її тіло, за майже шість років, відкликнулося. Мурашки з’явилися на руках, в низу живота стало тепло і все занило.
« Що це зі мною?», - а мить злякалася дівчина, але природа їй підказала, що необхідно зробити, що б заснути.
На ранок Іринка проснулася повна сил. Їй було дуже соромно перед подругою, що вона могла "ТАК" думати про її хлопця. Хотілося якось загладити свою провину і вона поспішила на кухню.
- Млинці? Коли ти прокинулася?, - питала Ліля попиваючи каву з млинцями.
- Зранку. Ой Лілічка. Я ніби на світ народилася.,- дівчинка хіхікнула і замріяно відкусила млинець, але відразу взявши себе в руки промовила: - Я тіколи не зраджу нашої дружби. Повір, ніколи.
- Що з тобою? Я теж ніколи, - не розуміючи раптової зміни настрою подруги Ліля продовжувала снідати.
#9644 в Любовні романи
#2336 в Короткий любовний роман
#3718 в Сучасний любовний роман
сильне кохання і вірна дружба, сильні герої, адекватні героїні
Відредаговано: 05.11.2021