Частина 3

Іра

Коли розглядаєш себе у дзеркалі, то завжди легше знайти недоліки, ніж переваги у фігурі, зовнішності та зачісці. Однак, коли у тебе моральна травма, про яку знають тільки найрідніші, то ти отримуєш компліменти тоді, коли їх не бажаєш..

Будучи від природи дуже вродливою та жіночною, а з віком це тільки ставало виразнішим, навіть повністю відмовившись від косметики Іра привертала до себе увагу протилежної статі, що приводило її майже до панічної атаки.

Після ситуації в лісі минуло майже шість років, але кожного разу коли наближається літня сесія Іру ніби перемикає: дівчина стає закритою, уникає людних місць і навіть в най спекотніші дні травня вибирає мішкуватий одяг, який максимально приховує її жіночні форми.

- Думаєте, це колись закінчиться? Я зможу знову довіряти чоловікам?, - вперше заговорила відкрито Іра про свої проблеми сидячи перед психотерапевтом на початку шостого курсу.

- Ірино, не все відразу, -  спокійно промовила жінка, - Адже бар’єр, який ви намагаєтесь побороти, вам в першу чергу потрібно буде ще раз пережити. Ви повинні будете зустрітися зі своїми монстрами знову.

- Я готова спробувати. Я хочу спробувати! Я більше не можу так жити, - дівчинка розм’якла та заплакала. : - Я хочу бути такою, як колись. Щиро радіти життю, не соромитись дивитися батькам в очі. І я хочу знову довіряти чоловікам , - останнє слово Іра промовила тільки самими губами. Поки що вона не готова промовити це вголос.

- Допомагати на кафедрі? Тобі більше зайнятися нічим?, - саркастично запитала Саша подругу, коли дівчата принесли дипломи на перевірку: - Це останній наш семестр навчальний. А ти хочеш пахати на кафедрі. Від того навіть толку не буде, тому що майже всі бали вже стоять.

- Я не для балів. , - Іринка усміхнулася подругам, - Якщо мені сподобається, то я б лишилася в Університеті викладати.

- Клас! Ти ніколи не розповідала, що хочеш викладати., - здивовано проговорила Ліля.

- Я не те, що б хочу викладати. Я просто точно не хочу бути економістом., - дівчата дружньо засміялися.

- Викладати не вибирай. Зарплата фігня, а мороки з науковими роботами вище криші.

- Тобі звідки це відомо?, - здивовано запитала Ліля, - Ти крім макроекономіки цього семестру взагалі нічим не цікавилася.

- А точніше крім Івана Сергійовича, - додала Іринка.: - Подобаються чоловіки в окулярах?

- Ринок праці, ринок товарів, ринок грошей, - проговорила Ліля еротично приглушеним тоном, -  Хіба може бути щось спокусливіше?

- Інфляція, - промовила копіюючи подругу Іринка.

- Ти мене покорила, - симулюючи непритомність Ліля демонстративно підняла руку до обличчя.

Дівчата почали нестримно сміятися.

- Вам що тут дискотека?!, - з аудиторії вийшла старенька викладачка не високого зросту. – Ви заважаєте проводити лекцію! Якщо не перестанете порушувати дисципліну, то я відправлю вас у деканат.

- Вибачте, - хором промовили Ліля і Іра, як ледве стримували сміх.

Саша

Саша слухала жарти подруг і максимально старалася приховати свої справжні емоції. Їй було дуже не приємно, як дівчата жартують з її коханого.

Вже майже чотири місяці закохані зустрічаються таємно на квартирі, яку Саші в честь випуску авансом подарував батько.

- Лишилося ще зовсім капельку і ми зможемо прогулюватись містом, не боячись, що нас побачить хтось з університету, - мрійливо промовляла дівчина закурюючи сигарету біля коханого на балконі.

- Саме так, - відповів чоловік випустивши клубок диму, - Але мене повністю влаштовує ситуація, яка є зараз.

- Я не кажу, що зараз погано. Але ми навіть з’їхатися не можемо, що б випадково нас не спалили. Я хочу що б все було як в Римі.

- Я теж того хочу. Але життя складніше, ніж ти думаєш, - чоловік поцілував Олександру в лоб, загасив сигарету і увійшов назад в квартиру.

Докуривши Саша приєдналася до Вані, який саме вибирав фільм, який хоче подивитися.

- А знаєшся, ми могли б поїхати відпочити в Закарпаття. Там навряд нас побачать знайомі., - мрійливо проговорила дівчина розтягнувшись на дивані.

- Навряд, але можуть. Плюс, я тобі вже казав: за твій рахунок я не поїду відпочивати, а за мій - ми просто не можемо собі цього дозволити., - Ваня починав злитися.

«Гроші, гроші, гроші…. Яка різниця за мій чи твій? Чому комплексувати?», але в голос промовила:

- Не злись. Я просто запропонувала. Ні, так ні., - примирливо почала муркотіти Саша.

- Я не злюсь., - «Він явно злиться», подумала дівчина.: - Ти б краще диплом писала.

«Точно злиться»