Частина 10

- Що означає:  ти проснулася, а її вже немає?

- Це й означає! Я обдивилася всю кімнату. Вона напевно поки я спала зібрала сумку і поїхала на канікули додому, - старалася пояснити Ліля подрузі через телефон.:- Саш, я теж квиток поміняла на сьогоднішній вечір. Хочу трохи швидше поїхати звідси. Не ображайся.

- Не буду. Але якщо ти мені не писатимеш кожного дня, то не чекай помилування!

Іра

Пояснивши синці та подряпини на обличчі тим, що попала в маленьку аварію, а їм про неї не розповідала, що б не хвилювалися, Іринка сподівалася знайти вдома спокій і забуття. Не виходила з дому протягом місяця.

- Ірусику, - обережно запитала мама після тижня затворництва доньки, - Ти можеш мені все розповісти.

- Я просто хочу побути сама! Невже це так важко зрозуміти!? Сама!, - і мама лишивши тацю з їжею біля доньки виходила з кімнати.

- Що там?, - почула Іринка голос батька, - Вона хоча б щось розповіла?

- Ні слова. Степане, мені страшно. Лізуть страшні думки до голови.

- Ану перестань! Якщо той фраєр Леонід образив мою донечку, то я йому кості перерахую!

- Стій! Навіть не думай! А раптом тільки гірше зробиш?,- стіни в комунальній квартирі були надто тоненькі для душевних діалогів.

- Іра!!!, - закричала мати на всю квартиру.

"Блін! Не встигла цього розу".

Ще з тієї жахливої ночі у дівчини почалася кровотеча, яка ніяк не припинялася. Вона кожного ранку старалася прокинутися з самого ранку, попрати і змінити постіль. Але сьогодні, як на зло, проспала.

Мама її силою заштовхала в лікарню.

- Не підеш добровільно, я батька покличу!, - поставила ультиматум матір.

Кошмар тільки продовжувався. Іринку посадили на гінекологічне крісло і........ Навіть згадувати не хочеться.

Маму відразу поклали в стаціонар з тисоком, а її на інший поверх із багатьма пошкодженими по жіночому.

- Про що ви думали? Ви так до смерті могли стекли кров'ю? Вам необхідне хірургічне втручання!

- Робіть, - байдуже відказала дівчина. Тепер точно її життя закінчене.

- Я викликала дільничого. Як ви могли не звернутися до лікаря?, - продовжувала лікар.

- Ніби у мене були б варіанти, якби хтось з них був переносником якогось вірусу. - віддалено проговорила Іринка.

- А вірус, який назвав би тебе "мама" тебе не турбує?,- лише ці слова привели Іринку до пам'яті. Вона і не думала про це. Невже доля, аж так сильно вирішила з неї познущатися.

- Я вагітна?, - переляканим тоном запитала.

Лікар змінився на обличчі. Сіла скраю біля неї. Взяла її за руку.:

- Річ у тому, - не сміливо почала, - Через численні пошкодження і запущеність ситуації, ти тепер не зможеш мати дітей.

- Значіть не вагітна., - з полегшенням промовила дівчина. Зараз її більше нічого не турбувало.

Три дні в лікарні минули, як в тумані. Прийшов дільничний, якому вона розповіла все, що пам'ятала.

- Ви розумієте, що минуло надто багато часу. Навряд вийде щось тепер зробити.

- Я й не сумнівалася, - відказала вона.

- Можна я відвідаю маму?, - запитала вона в медсестри.

Дівчинка поблідніла.

- Що з мамою!?

- Не те що ви подумали., - швидко почала дівчинка в білому халатику, - Ваш батько під слідством. Вона зараз там.

- Під який слідством!? Що ти таке говориш? За що?

- Він ходив до хлопця, який з вами...., - дівчинка опустила очі до низу, - Мені краще піти. Перепрошую.

"Та що я такого зробила, що б життя з мене так знущалося?!" думала Іринка вкриваючи обличчя слізьми. Що б втримати її в лікарні їй вкололи снодійне.

- Дільничий розповів йому, що сталося. Степан пішов до Леоніда, а той почав насміхатися і говорити гидоту про тебе. Батько не стримався і вдарив його. В результаті в Леоніда зломана рука, а Степану світить вісім років. У них родич в прокуратурі. Сказали, що шансів нуль, - розповідала їй мама. - Донечко, будь ласка, не треба плакати. Ті мерзотники ще поплатяться. Адже має бути справедливість на світі.

- Я не здамся. Їм не вийде, ще й з батька мого познущатися. Мам, подай мені, будь ласка мобільний.

Ліля

- Не годиться тобі біля свиней ходити, - весело промовив до неї тато Олесь, - А то руки будуть.... як в мене. У Львові засміють.

- А я люблю ваші руки. І буду горда, що якщо через труд, мої будуть такими ж.

- Ну не треба перебільшувати, - підійшов і забрав в доньки лопату, - Краще допоможи матері в хаті. Ходить і шукає тебе.

- А ось ти де. Телефон дзвонить. Тримай., - простягнула доньці мобільний.

На екрані світився пропущений від Іри.

- Алло, Іринка, ти як?

- Я нормально. Житиму. Ліль, у тебе є телефон до Саші?

- Звичайно. Я зараз надішлю його тобі смс., - по голосу дівчини було зрозуміло, що справа термінова.

Саша

- Саша і ти мені не розповіла відразу! Я не можу повірити, - Ярослав злий ходив по кімнаті: - Я думав у нас з тобою довірливі відносини! А ти приховала від мене таке!

- Вона дуже просила нікому не розповідати, - старалася виправдатися дівчина.: - Я казала, що потрібно зателефонувати в поліцію. Але як я могла її тоді не послухати. Іра казала, що нікого з них не знала. Ти б її бачив. Мені досі страшно згадувати ту ніч.

- Тепер майже не реально покарати їх., - опустився він на стільчик перед донькою.

- Тату, ти зможеш допомогти?

- Звичайно! Я вже зателефонував свому другу який має юридичну фірму. Він обіцяв відправити найкращого адвоката, що б той зайнявся справою її батька. Вже сьогодні ввечері його відпустять додому. Але я не можу так просто залишити ситуацію що сталася з дівчиною. Сашуню, якщо хтось тебе навіть словесно образить, пообіцяй мені відразу все розповісти. Благаю тебе. У мене є тільки ти!

- Обіцяю. Пробач, що не розповіла тобі відразу, вона тоді так благала.