Ліля і Саша
Ліля не впізнавала свою подругу. Саша весело сиділа біля багаття і підспівувала пісні.
- Я навіть не знала, що у тебе такий голос!, - із захопленням проговорила вона подрузі.
- П'ять років музикальної школи. Клас фортепіано., - гордо промовила Саша. : А ще я ходила на балет., - весело прошепотіла на вушко.
Була ще ніч, як подруги вирішили піти додому.
Після виснажливої підготовки до екзаменів Ліля починала засинати на подруженій руці. Саша не хотіла ані відпускати подругу саму в лісі, хоч та і доводила, що не боїться, ані лишатися без неї.
- Місяць світить, ніби зараз день. Я не хочу псувати тобі веселощі.
- Ти думаєш мені буде тут так весело без тебе?
Дівчата весело ішли до авто. Саша на весь голос наспівувала : "Чи коня не мав? Чи стежку не знав", а Ліля ішла біля неї танцюючи гоцульскі танці.
- Як же ми класно зробили, що пішли..., -- почала було Ліля новий рух в танці, але раптом зупинилася вдивляючись кудись в кущі.
- Нас швидко довезуть і сходиш в туалет в гуртожитку. Пішли. Там можуть бути кліщі., - вперше за весь вечір Саша про них згадала.
- Та ні. Я не хочу. Просто там щось відбувається. Саш , ти куди?, - прошепотіла Ліля, коли подруга почала підкрадатися до кущів.
- Ліль, там с**кс., - проговорила без емоцій, коли повернулася.
- Ой. Тоді ідемо, а то ми як збоченці підглядуємо., - Лялі відразу зашарілася, але нікуди не пішла. Її подруга стояла на місці і не рухалася.: - Що ти стоїш? Попкорн тобі принести?
- Я не ханжа. І коли троєчок, то нічого в цьому не бачу. Але Лільок, там явно щось не то. Я не знаю, як тобі пояснити, але я відчуваю, що там явно щось не то., - У Саші був вже досвід з чоловіками. Та й відео вона передивилсь стільки, що змогла б книжку написати. Повернувши голову в сторону кущів промовила: - Дуже сподіваюся, що я помиляюся. Ей! Що ви там!? Там хтось є!?, - закричала Саша біжучи в сторону кущів.
"Здуріла. Друга бутилка пива була явно лишня", - подумала Ліля, яка не мала ще жодного сексуально досвіду. Тому навіть від натяку на інтимні відносини між хлопцем і дівчиною вона шарілася і їй ставало дико не зручно.
А Саша тим часом вже забігла у кущі.
Ліля
Подруга зникла в кущах.
"Треба буде поговорити з нею про манери і особисті кордони", - роздумувала Ліля чекаючи, коли засоромлена подруга прибіжить назад.
- Ліля!!! Швидко сюди!!!!
"Її що там б'ють?", - перелякалася дівчина і побігла в кущі.
Не пролазні кущі бузини подряпали їй руки. Ліля потім, згадуючи цей вечір, завжди дивувалася, як їй вдалося щось помітити в цій зеленій не прохідній стіні. Нарешті продряпавшись між кущами вона побачила Сашу, яка над чимось зігнулася.
- Саш, що тут відбувалося? Хто це?, - дрожащим від жаху голосом запитала подругу.
Саша
- Ей! Що ви там!? Там хтось є!?, - кричала вона біжучи в сторону кущів.
Хай краще я зіпсую чиєсь побаченні ніж збудуться мої догатки. Пробираючись між гілками, які зачапляли її то за обличчі, то за руки, Саша зрозуміла, що не помилилася.
Тіні почали розбігатися. Троє хлопців побігли в протилежну від неї сторону.
Пробравшись нарешті між гілками, вона відразу побігла до місця звідки тільки що втікали тіні.
- О ні. Матінко. Ліля!!! Швидко сюди!!!!, - закричала вона подрузі, яка ще знаходилася по ту сторону густих чагарників.: - Дівчинко, ти як?, - доторкнулася вона до непритомного тіла і їй ледве вдалося стримати пронизливий крик, який хотів вирватися з її горла.
- Саш, що тут відбувалося? Хто це?- почала вона за спиною запеханий голос пдруги.
- Це Іра, - крізь сльози проговорила вона. :- І вона непритомна. Викликай поліцію., - простягнула вона дрожащими руками телефон до Лілі. Зараз, при всьому свому бажанні, Саша не змогла б попасти по жодній клавіші.
- Н-е тре-ба по-лі-цію,- тихо промовило не притомне тіло на Сашиних руках.: - Будь -ласка, не тре-ба. Я не хо-чу що б про це зна-ли., - і по непритомному обличчю покотилися сльози.
Іра
Коли Іра згадуватиме цю ситуацію вже у дорослому житті на прийомі у психотерапевта, вона буде безкінечно вдячна долі, що майже весь час була не притомна.
- Ти цей вечір запам'ятаєш на все життя, - останнє, що вона почула перд тим, як повіки закрилися.
Холодно, мокра трава, чоловічі голоси, злий сміх. Здавалося ніби це все відбувалося не з нею. Поступово пелина з очей спадала і вона почала приходити до тями.
- Зачьотний випускний! Льончік, ти просто бісів геній!
- А вона точно у віклюдці?
#3660 в Любовні романи
#861 в Короткий любовний роман
#1702 в Сучасний любовний роман
сильне кохання і вірна дружба, сильні герої, адекватні героїні
Відредаговано: 05.11.2021