Частина 7

   У Львові, після затяжного сезону дощів нарешті настала сонячна погода. Дівчата сиділи на лавочці в скверику біля корпусу і їли морозиво.

Ліля

- Не вірю, що нарешті цей кошмар закінчився., - втомлено промовила Ліля підставляючи своє обличчя до сонця.: - Я думала, що не може бути щось гірше зимової сесії. А виявляється може і це: літня сесія!
   Саша голосно сміялася зі слів подруги.
- У тебе підвищена стипендія. А ти вурчих, як стара бабулька.
- Я всі сили витратила на екзамени. Відчуваю, як моєму організму просто необхідно набратися енергії  Карпат. Нагадай, чому я погодилася поїхати наступного тижня, а не взяла квиток вже на сьогоднішній вечір?
- Тому, що я благала тебе піти зі мною на студентську вечірку на честь закриття сесії.

Ліля дуже здивувалася, коли Саша виявила бажання відвідати студентську вечірку.
- Ти і звичайні смертні? Ти ж в курсі, що вечірка буде в лісі біля вогнища? А як же антисанітарія, п'яні люди і кліщі?,- глузувала вона з подруги.
- Ой ну тебе! Дуже смішно. Ліль, я дуже хочу піти. Сама я ніколи туди не піду. Будь ласка. Я сама зателефоную твоїй мамі й відпрошу тебе. Будь ласочка!
Вони двоє були майже як відлюдники. За перший навчальний рік не відвідували жодної студентської вечірки.
- Мені дуже цікаво, що там відбувається. А тобі хіба ні?
- І мені, - чесно відповіла: - Добре. Я відпрошусь ще на тиждень в мами. Відвідаймо. Якщо не сподобається, завжди зможемо піти.
- Тим більше, що водій чекатиме на нас біля лісу.
- Сашка, ти не виправна!, - за це вона і любила її. Саша ніколи не вдавала із себе того, ким вона не є. Та у неї є водій. І вона ніколи не чванилась і не комплексувала з цього приводу. Він є і все.
- Треба завжди мати шляхи відходу, якщо раптом що.

Саша

- Славік чекатиме на вас в машині. Тримай телефон завжди біля себе., - Владислав проводив інструктаж донці перед виходом.
- Тато! Я вже мільйон разів ходила на дискотеки. Тобі не здається, що вже запізно мене повчати? Ти краще скажи:спортивний костюм, або джинси і курточка?
- Це буде п'яна гулянка у лісі, а не просто дискотека. Я переживаю. Джинси і курточка.
- Дякую! Люблю тебе. Завтра на сніданок мене не чекай, я домовилася, що буду ночувати з Лільою в гуртожитку. І не треба так дивитись. Славік проконтролює і все тобі докладе.

Ярослав розреготався. Його дівчинка зовсім доросла. Він сучасний батько і розумів, що вже не може вказувати доньці де і (як би він не хотів про це думати) з ким ночувати його доньці. Якщо хтось насмілиться її образити, він його зітре в порошок. А для того, що б Саша не приховувала від нього нічого, він повинен дати їй максимальну свободу.

 Кожного року після закінчення літньої сесії студенти влаштовували не формальне гуляння в лісі.

  Здавалося ніби тут зібрався весь університет.
- Там пиво роздають. Я піду візьму. Ти будеш?, - поцікавилася Саша в Лілі.
- Я не п'ю. Краще почекаю тебе біля вогнища. Там грають на гітарі. Послухаю музику.

Іра

- Ей! Які люди та без охорони!, - почула вона за спиною голос Льоні.
"Даремно я погодилася прийти" подумала дівчина.

  На початку березня Іра дійшла висновку, що вже не кохає Льоню. І навіть більше, його присутність її починала дратувати. "Як я раніше могла не помічати який він?" часто роздумувала вона. Спочатку вона просто почала уникати з ним зустрічей, а коли він підвипивший одного вечора завалився до неї в кімнату і почав казати, що скучив за нею. Іра на його здивування тихо, але твердо сказала:
- Льонь, я більше не хочу з тобою зустрічатися. Давай залишися друзями?
- Не зрозумів. Тобто не хочу? Пройшла любов зав'яли помідори? Ось так за один день? Я знав, що щось тут не чисто. Ти когось знайшла! Хто він?!, - і схопив дівчину за лікоть.
- Мені боляче. Я нікого не знайшла. Я просто тебе більше не люблю. Відпусти!
Іра глянула у вічі Леоніду і зрозуміла, що зараз він її вдарить. Він дивився на неї з ненавистю.
- Відпусти її! І геть з кімнати! А то я допоможу тобі вийти!, - за спиною почувся голос Лілі. Вона стояла у дверях.   Якраз повернулася з душу. На голові у неї був замотаний великий банний рушник і виглядала вона доволі смішно, але Леонід відразу послабив хватку. Відпустив руку Ірини та вийшов з кімнати грюкнувши за собою дверима.
- Все добре?
- Добре. , - коротко відказала Іринка. Що б завадити продовженню діалогу, поспішно всадила у вуха навушники і включила ютуб.

- Ей! Які люди та без охорони!
- Привіт.
- А ми тут з пацанами відриваємось. Диплом захистили.  Тепер вперед у доросле життя., - "він знову на підпитку" машинально подумала Іринка.

- Вітаю. , - і хотіла вже іти до своєї компанії.
- Навіть не вип'єш зі мною? Я все ж таки випускник!
- За тебе, - піднесла бокал, якій тримала у руках. 
  Льоня помахом руки вибив його з рук.
- Вибачай! Я щось сьогодні гіпер активний. Хоча маю право. Я ж диплом захистив. Чекай, я зараз тобі принесу пива.
- Не треба. Я краще піду.
- Оце так. Казала залишимося друзями, а сама гидуєш зі мною пива випити за мій диплом.
- Не правда. Зараз я збігаю візьму і вип'ємо.
- Дозволь мені побути джентльменом.
  За хвилину Льоня повернувся.
- Вітаю!, - промовила Іринка і відпила.
  Стоячи вже в компанії друзів вона допила пиво, яке їй приніс Леонід.
  "Але я швидко сп'яніла"- подумала дівчина, коли її почало хитати зі сторони в сторону. Ноги раптом стали ватними, очі почали злипатися.
  Вона відчула, як її обійняли за талію:
- Льоня?, - ледве змогла промовити.
- Ти цей вечір запам'ятаєш на все життя, - хлопець подивився їй просто у вічі.
  В її очах потемніло.