Частина 6

Саша

- 14 лютого, а я без подарунка, - проговорила Саша кидаючи сумку від Louis Vuitton на парту, - Я звичайно сама бортанула Льошку минулого тижня, але все одно, мені образливо. Вау! Що це?
Ліля засоромилася. Вона не встигла сховати маленьку квадратну коробочку від подруги в сумку.
- Тарас привітав мене зі святом, - швидко відказала.
- Антонович?, - здивовано закліпала Саша.
- Так, Антонович, - і запхала коробочку в сумку, - Все. Забули.
- Що означає забули? Подруго, ти не розказувала, що у тебе таємний шанувальник.
- Який ще шанувальник? Перестань говорити дурню! Я не знаю чому він мене привітав.
- А я то думаю, чому він ходить за нами як хвостик, але абсолютно байдужий до всіх моїх жартів. Дивилася що він подував?
- Ні. Я вдома подивлюсь. Сама. Не ображайся., - обличчя Лілі залилося краскою.
- Навіть не подумала. Як же це романтично! , - Саша відразу забула, що сама лишилась без подарунка і решту навчального дня заважала подрузі слухати лекції, кожних десять хвилин перепитувала:
- Ну він не поганий. Товариський такий. Може ти все-таки придивишся до хлопця? Ну ні так, ні. Чому відразу дивитися на мене таким поглядом. Я просто спитала.

Ліля

Ліля давно почала помічати, що Тарас проявляє до неї надто багато уваги.
Коли він навмисне старався підсісти ближче на лекціях або семінарах до них, то вона спочатку була переконана, що Тарас, як і решта хлопців в групі, старається привернути Сашкіну увагу. Але пізніше Ліля стала помічати, що коли вона не гляне в його сторону, то хлопець соромиться і поспішно відводить погляд. Пізніше він почав розпитувати її про життя, хобі та вподобання.
    Тарас не був красенем: він був худорлявим високим хлопцем, який одягав зазвичай оверсайз футболки з дивними анімешними героями та штани балахони. Коли виступав перед великою аудиторією на семінарах то завжди розгублювався і починав заікатися. Дівчата за ним не ставали у чергу. Вона знала, що він зі Львова. Виховує його бабуся і дідусь. 

   "Цікаво, як це, коли ти закоханий?", - роздумувала дівчина підходячи до своєї парти.
    Довкола неї цілий ранок кружляли парочки з надувними кульками у вигляді сердечок, хлопці ходили з букетами та м'якими ведмедями.
- З днем закоханих. , - раптом почула вона голос Тараса, який простягнув їй маленьку червону коробочку.
- Це кому?, - зашарівшись від хвилювання перепитала дівчина.
- Тобі. Кому ж ще? , - поки Ліля старалася впоратися з хвилюванням, Тарас поклав подарунок на парту і вийшов з аудиторії.
    Ліля хотіла наздогнати хлопця і спитати, що це означає, але двері аудиторії відкрилися і легкою ходою цокаючи каблуками, ніби модель, яка тільки зійшла з обкладинки журналу, зайшла Саша.
- 14 лютого, а я без подарунка. Я звичайно сама бортанула Льошку минулого тижня, але все одно образливо., - вирішивши скористатись моментом Ліля хотіла швиденько заховати свій подарунок: - Вау! Що це?
    Тепер їй лишалося лише стримувати свою подругу від сватання їй Тараса. Ліля знала, що Саша вже давно підшукує для неї хлопця, хоча подруга, як справжній таємний агент під прикриттям, все заперечувала.
    Тарас був класним другом! Але він абсолютно не подобався їй, як хлопець. "Сама ти б ніколи не зустрічалася з таким.", - роздумувала вона, поки Саша продовжувала рекламувати Антоновича.

Іра

    Минулого року на день закоханих Льоня подарував їй цукерки та м'яку іграшку, з якою вона потім засинала кожного вечора. Цього року, коли вона відкрила коробочку, там був відвертий костюм мед сестри.
- Льонь, а це не занадто? , - збентежено запитала дівчина розглядаючи тоненькі клаптики тканини. Вона точно вирішила, що коли мама завтра запитає, що їй подарував хлопець на Валентина, то вона відповість :" Квіти і цукерки".
- Круто правда? , - відповів Леонід пережовуючи салат, який Іра приготувала для романтичної вечері при свічках, : - Я давно хотів додати чогось еротичненького в наші стосунки. А тут ще й привід.
- Льонь, а ...., - почала було Іра, але вирішила, що не хоче псувати вечір докорами, про те, що квіти було б доцільніше. Врешті решт, якщо він так хоче. Може хоча б костюм додасть їх інтимному життю трішки більше емоційної близькості, а не тільки :прийшов, взяв, переміг.
- Що таке? Тобі не подобається?, - вона знала цей тон. Якщо зараз не постаратися залагодити конфлікт, то буде чергова сварка.
- Навпаки. Я хотіла запропонувати приміряти., - збрехала.
- Чудова ідея!
 "Справа зовсім не в костюмі. Може зі мною щось не так? Льоня завжди каже: "Було круто, мала", або "Є! Агонь просто! Те що нада!", а я завжди усміхаюся по дурному і відвертаюсь до стінки ніби заснула, а сама стараюся забути ті хвилини близькості, як страшний сон. От і зараз. Все як завжди. Для чого був той бісів костюм, якщо він його просто здер за хвилину. Дивно, але біля мене спить хлопець, якому я щодня зізнаюся в кохання, а єдине, що я хочу, це що б він вийшов і більше ніколи його не бачити."
    Льоня, який навіть не підозрював про роздуми Ірини й мирно спав збоку.