Частина 5

- Туалет один на весь поверх? Ти прикалуєшся!?, - здивовано закліпала Саша очима.
- Повір мені, людей більше здивує особиста покоївка ніж спільний туалет. , - без тіні докору промовила Ліля.

Вони прийняли одна одну такими, якими були. І не хотіли змінювати. Саша завжди із захопленням спостерігала за подругою.

Дівчата вже пів року товаришували та часто ходили одна до одної в гості. І хоча було видно не озброєним оком, що їм не зручно в гостях: Лілі в шикарному будинку, де біля тебе прислуговують, а Саші в бідненькій кімнаті гуртожитку, вони старалися чергувати свої посиденьки, що не образити одна одну.

- Нагадай мені ще раз. Для чого мені чотири визначення поняття «бухгалтерський облік»?, - простогнала Саша розтягнувшись в кімнаті гуртожитку на Ліліному ліжку.
- Якби я знала, - відказала подруга, - Я вже бухгалтерський від податкового не відрізняю. А скоро екзамени!
- Нафіга ти тратиш свій час на ту мажорку? Їй і так стипендію куплять!, - в кімнату до Іри зайшов Льоня.
- Іри ще немає., - проказала Ліля стаючи з ліжка.
- Я її тут зачекаю, - і влігся на ліжко, яке було дбайливо застелене рожевим покривалом.: - Не впала корона, раз ти почтіла своєю присутністю наш скромний гуртожиток?
- Моя корона міцно тримається., - коротко відказала Саша.
В кімнаті нависла не приємна атмосфера.
- Беху синю бачив біля входу. Твоя? Даш прокататися?, - продовжував Леонід.
- За кермом сидить водій. В нього і запитай., - роздратування в голосі дівчини ставало більш явним.
- Ой ой ой. У неї навіть водій є.
- Льоня, хочеш зачекати на Іру!? Чекай! Але якщо ти заважатимеш нам вчитися, то тобі прийдеться піти., - твердо промовила Ліля.

Льоня ще в перший тиждень вирішив помститися наглій сусідці своєї дівчини і перестрів її з другом по дорозі від магазину до гуртожитку:
- Привіт, красотка., - промовив випивший Леонід.
- Куди поспішаємо?, - додав низькорослий хлопець з посипаним вугрями обличчям.
- Дайте пройти.
- Воу, воу красотка, - і його знайомий хлопнув Лілю по сідницях.
- Значіть так, - промовила дівчина твердим тоном, в якому не було і натяку на страх, - Якщо ви зараз же двоє не відійдете з моєї дороги, то я вам допоможу.
- Воу, яка дєрска, - і низькорослик хотів обійняти дівчину.
Ліля схатися смілився за яйця і стисла їх в кулак:
- Пусти!! Пусти!!, - почав скиглити.
- Ще раз, хтось з вас ризикне до мене так підійти, то обіцяю, що продовжувати свій рід йому буде нічим!

Саша коли почула цю історію наполягала, що б подруга заявила в деканат про домагання.
- Я не можу зруйнувати хлопцям життя через їх дурість. Вони були п’яні., - пояснювала Ліля.

- Льоня, хочеш зачекати на Іру!? Чекай! Але якщо ти заважатимеш нам вчитися, то тобі прийдеться піти., - твердо промовила Ліля.
Леонід нічого не відповів, а просто розлігся на ліжку і ніби заснув.
- Всім привіт., - в кімнату зайшла Іринка.
- Привіт., - хором відповіли дівчата.
- Малюк! Ну нарешті!, - Сашу аж передьоргнуло від фальшиої радості в голості Льоні - Я вже зачекався., - підвівся з ліжка і пристрасно поцілував Іру.
Саша з Лілію переглянулися.
- Кидай сумки і до мене., - хлопець прошепотів Ірі під самим вухом.
- Ну Льоня…, - дівчина постаралася викарапкатися з міцних обіймів, але натомість Леонід забрав сумку з її рук та жбурнув в сторону ліжка.
- А тепер ходімо, - і потягнув дівчину за руку з кімнати.
Хвилину в кімнаті була тиша.
- Якщо вона з ним спить, то мене зараз вирве, - перша порушила тишу Саша.
- Це їх особиста справа. Не нам їх судити.
- Ліль, та він просто фє. Лапає її ось так при чужих людях.
- За щось же таки вона його любить. Ми його взагалі не знаємо.

Іра

Вже другій тиждень після пар Іринка підпрацьовувала тим, що роздавала листівки. Грошей не багато, але ця робота не заважала навчанню.
Підходячи до кімнати вона відразу почула дзвінкий сміх Саши. «Чому вона весь час тут?», - подумала дівчина, але в голос сказала:
- Всім привіт.
Дівчата якраз готувалися до пар.
- Привіт., - хором відповіли вони.
- Малюк! Ну нарешті! Я вже зачекався., - Льоня підвівся і пристрасно поцілував Іру. «Як йому натякнути, що б так не робив?» думала Іринка поки хлопець обслюнявлював їй обличчя.
- Ну Льоня…., - Іра хотіла ще щось додати, але хлопець вирвар з її рук сумку і жбурнув на ліжко.
- А тепер ходімо, - стиснув руку і потягнув.
«Як же соромно!» думала всю дорогу Іринка.
Вона зрозуміла чим цей вечір закінчиться, як тільки побачила Леоніда в кімнаті. Тепер так кожного разу.
Коли вона погодилася на вмовляння хлопця, що б їх відносини перейшли на новий рівень, вона все не так уявляла.

- Я тебе кохаю! А ти мене ні!, - ображено проговорив хлопець.
- Я тебе кохаю! Ти це знаєш.
- А чому тоді я повинен бігати за тобою як цуценя? Я чоловік. У мене є свої бажання. Ірусь, я кажу прямо, якщо ти і далі будеш мене кормити обіцянками, то у нас нічого не вийде
- Льонічка, що ти таке кажеш?
- Правду.
Того вечора вона здалася. Поступилася перед натиском хлопця.
Все було зовсім не так, як в книжках. Біль, який пронизив все її тіло змусив її закричати. Льоня вважаючи, що це знак, що їй дуже приємно, почав рухатися ще інтенсивніше і жорсткіше.
- А де кров?, - спитав хлопець після того, як Іра встала, що б одягти білизну.
- Кров?
- Так, кров! Ти що мене за дурня тримаєш?!, - хлопець розізлився не на жарт.
- Так ось, - дівчина показала на маленькі п’ятнишка крові на простирадлі.
- І це все? Що за ху**ня? Ірка, ти що мене водила за ніс весь цей час?- і схопив її сильно за лікоть.
- Ні! Я не знаю чому так!, - дівчина почала плакати.
- Не треба тут ревіти. Ти мене весь час, як дурня за ніс водила. Пішла геть звідси!,- і вишвернув її з кімнати на коридор.
- Льоня. Пусти. Льоня, там мої речі!,- крізь сльози благала вона.
Він не відкрив. Іринка осоромлена і майже оголена по нічному гуртожитку тихо пробралась у свою кімнату. Ліля вже спала. На ранок подушка була мокра від сліз наскрізь.