Частина 2.

Саша

- Я так розумію, що на мене чекають серйозні трати, - Ярослав опустив газету і глянув на доньку. По її обличчю було зрозуміло, що вона явно щось замислила.
- Навіть більше ніж ти думаєш. Адже студентці ЛНУ Франка не пасує на парах з’являтися в ганчірках., - щасливо прощебетала Саша присідаючи на шкіряне крісло перед батьком.
- Студенці ЛНУ Франка? Який факультет?, - з трепетом запитав Ярослав.
- Економічний таточку. Економічний! На державне! Я поступила на державне в економічний у Франка!!! , -Саша вже від радості стрибала по шкіряному стільчику.
- Вітаю!!, - Ярослав швидко піднявся зі свого місця і побіг до доньки. Він легко підняв її над головою і почав крутити. , - Ти ніколи не казала, що хочеш туди! Вітаю!, - коли донька відмовилася зізнаватися куди хоче подавати документи, Ярослав сидів як на голках і чекав щось на кшталт: «Я вирішила нікуди не іти вчитися, а спочатку подорожувати», або « Я поступила в циркове на акторку», а найбільшим його страхом було, що донька, як і її мати, захоче бути моделлю. Він би прийняв будь-яке її рішення, адже знову втрачати доньку він не мав ніякого бажання. Але економічне!
- Я хотіла піти по твоїх слідах, ти не проти?
- Проти? Золотце! Я щасливий! Давай показуй лист прийняття! Ми його ламінуємо і я повішу його в себе в кабінет!
- Ну нєтушкі., - почала реготати Саша, - Це вже перебор. А от звозити мене в Італію, перед навчальним роком, що б я набралась вітаміну Д було б супер!
- Домовилися! Вже дзвоню і замовляю квитки! Іванівна!!!!
- Так Ярослав, - на крик швидко прибігла хатня робітниця, - Нам сьогодні, будь ласка святкову вечерю. Саша поступила на економічнена бюджет в ЛНУ!
- Сама поступила! , - гордо додала дівчина в джинсових шортах.
- Дівчинко моя!, - Іванівна підбігла до Саші і почала її обціловувати. Саша з Ярославом були Іванівни сім’єю, якої у неї ніколи не було. Вона вже майже тридцять років працювала на Ярослава, тому якщо і була людина, яка була щасливіша примиренню батька і доньки більше ніж вони самі, то це була Іванівна.: - Наша розумничка! Наша найсолодша!
- Ну досить…..досить, - реготала Саша в обіймах старенької.

Іра

Мама принесла конверт з відповіддю з університету в кімнату доньки. Іра якраз тільки прокинулася.
- Я сама не відкривала, - промовила вона зхвильованим тоном, - Але моє материнське серце відчуває, що все має бути добре.
Іра взяла конверт в руки й глянула мамі у вічі:
- Мені страшно.
- Ірина Степанівна…, - в кімнату увійшов тато з шампанським в руках і цукерками
- Стьопа, фальстарт., - шикнула йому мама.
«Обожнюю своїх батьків!» подумала Іринка відклавши конверт з відповіддю.
Тато Степан працює електриком, а мама продавчиня в кіоску. У них ніколи не було лишніх грошей. Від зарплати до зарплати жили. Але вдома була їх тепла гавань. В єдиній дочці вони душі не чули. Через брак освіти Степан не міг своїй дружині зізнаватися у своїх почуттях, як в книгах, але його: «Я сам це зроблю!», «Вдягнися тепліше!», «Я купив мед і лимон. Як навіщо? У тебе нежить!», виражали більше кохання і турботи за всі солодкі слова, які ми чуємо з екранів телевізора.
- Ну, давай, відкривай, - тихо промовила мама.
Тремтячими руками Іринка відкрила конверт. Вступ, подяка, що вибрали ЛНУ і…..:
- Взяли! Взяли! Мені взяли!
- Стьопа! Іру взяли!, - кричала мама татові, який знаходився у тій же кімнаті.
- Ура! А я бачте… я знав…. Я навіть не сумнівався…. Тому я відразу.., - відкоркувалося шампанське, бризки його попали навіть на постіль, але всім було байдуже.
- Ти перша! Перша, хто в моїй родині вступив до університету!, - гордо промовляв Степан піднісши бокал: - Наша з мамою гордість! Наша…….
- Наша розумничка!, - додала мама.
Це був перший раз коли Іринка спробувала алкоголь. Вона до цього не пила. Бульки щипали язика, а коли почали спускатися по горлу, то і його теж щипали.
- Ти дав дитині алкоголь!?, - раптом отямилася мама.
- Це вже не дитина! Це студент ЛНУ Франка!, - гордо промовив Степан.
-Саме так! Я студент!, - встала на ноги Іринка і гордо допила бокал.
Мама сиділа і не могла зрозуміти, як ця дівчинка, в рожевій піжамі із баранчиками, встигла із її маленької донечки стати студентом. «Зупиніть хтось той час» подумала жінка і також перехилила бокал.

Ліля
По хаті всі ходили в чорному. Вчора померла баба Ганна. Старенька спокійно заснула, а на ранок не прокинулася.
Дідо Міхаль сидів в куті столу, де зібралася всі родина і тихо промовляв:
- Покинула мене моя Ганна. Ой, покинула. Скоро піду за нею.
- Що ви таке тату говорите?, - не витримала більше мама Віра.
У двері будинку постукали.
- Хто там що хоче? Піди відкрий, - наказала Віра Лілі.
У дверях дівчина побачила листоношу.
- Знаю, що у вас горе, але це лист зі Львова. Батько розповідав, що ти їздила з матір’ю тести вступні здавати. Я не хотів його класти у скриньку. Раптом там щось нагальне.
- Дуже вам дякую, дядьку Йване.

Ліля не відкривала лист до кінця дня. Ввечері вона закрилась у себе в кімнаті, включила свою настільну лампу, яку тато їй купив навмисно для читання по ночах і почала відкривати.
- Можна нам також бути присутніми?, - запитав тато, який стояв у дверях. За його спиною ховалася мама.: - Я зустрів Йвана і він сказав, що приніс листа з університету. А ти нічого не сказала.
- Звичайно. Я вам не говорила, бо вам і так важко. А тут ще я.
- Лілічка, баба Ганна прожила вже своє життя. Я плачу, бо це моя мама. Головне – це ти! Твої мрії! Донечко, - мама підбігла та обійняла Лілю. : - Ти готова?
- Так. , - Ліля відкрила конверт і почала очима перечитувати лист.
- Що там? – з нетерплячкою запитав Олесь
- Взяли, - тихо, майже шепотом відповіла Ліля, - Я пройшла на державне.
- Олесю! Наша Лілічка пройшла на державне! Я ж тобі казала! Я завжди знала!, - обіймаючи міцно дочку радісно промовляла Віра.
Олесь стояв і з гордістю дивився на свою доньку.