43.2

- А хто це? - ошелешено бренькнув мій батько, кліпаючи вирячено очиськами - не очікував такого повороту, це вже точно.

- А... Це наш син Ярослав, хіба ми не говорили, що у нас не один син? - знайшлася мати Яра.

Видно, що вона також, не зовсім оговталася від раптової з'яви свого синочка. Так ще й від його показного нахабства. А він, у своєму праві на образу, не скидав оберти. Вальяжно розкинувся на стрільцеві. Звів брову доверху в запитальному жесті "скільки можна чекати, порадуйте мене, своми розповідями".

Самій цікаво спостерігати за ним, таким новим для мене.

Його ж мати, позиркувала на всебіч невдоволено, так як і мій батько, не по їх сценарію пішли події. Ах, біда то яка. Вони так домовлялися, так старанно сіті розставляли, а тут здобич мимо промайнула.

Очікували звести до купи покірних ягнят, але забули, що мають діло з норовливими барсами. От і зловили облизня.

- Так у вас два сина? - простяг вдоволено посміхнувшись батько.

Я відразу ж побачила, що у нього шестерні в голові закрутилася, складаючи новий план дій. Не скажу, що проти такого повороту, але ж хотілося викинути новий фортель, просто зі шкідливості своєї натури.

Скільки ж можна вказувати мені, що робити та як? Набридає тотальний контроль. Жодного натяку на свободу волі, чи вільний вибір.

Зараз усе знову складається так, як на руку батькові. Що ж витворити?

Доки я кусала губи і тарабанила пальцями по столу, мій Барсик вирішив діяти. Він провадив свою гру. Северин йому підігрував.

Ох дограється братик, що батько йому подасться наречену підшуковувати. Доки він не зачіпав Северина, дав достатньо свободи для розвитку його здібностей.

Вирішив, напевно, що коли хлопець буде мати за плечима не тільки батьківські досягнення, але й свої особисті - буде більше можливостей, для укладення вигідної угоди.

Що поробиш, такий вже у нас батько - завжди прораховує усі кроки на перед. Прагматичний та продуманий стратег.

З однієї сторони - це допомогло йому досягнути успіху та значних висот у професійній діяльності. З іншої ж сторони - дратує своїми планами, щодо своїх же дітей.

Хоча, дивлячись на Яра, з яким нас поєднали магічні пута, закрадається розуміння, що наша зустріч відбулася так чи інакше. Якщо б не ті перепетії в лісі, то неодмінно ми б навідалися до них у гості.

Але знову закрадається нове "але". Якби нас намагалися звести з примусом - маю великі сумніви, що ми горіли бажанням бути разом. От як з його братом, Мирославом, відбивалися від нападок батьків, котрі за нашими спинами уже все вирішили та домовленості підписали.

- То ви, молодий чоловіче, молодший син цього сімейства... - проявив ділову хватку мій таточко, зайнявши, відповідну для ділових переговорів, позу, та констатувавши, уже усім відомий, факт, узявся брати бика за роги, тобто барса за хвоста.

- Так і є, ви, все вірно зрозуміли, - відобразив Яр і позу, і тон розпочатої розмови, - у вас є до мене пропозиції?

Ох, хитрюга, закинув вудку з наживкою та вичікує, коли рибка клюне. Та тут, любий, ціла акула. Важкувато буде впоратися з таким хижаком.

- Мій батько пропонує одруження з моєю сестрою... - вклинився у розмову Северин, лукаво всміхаючись, чим дещо збив пиху з батька.

Ага, братик допомогу організовує для мене та Яра. Ну-ну, до чого ж ви добалакаєтеся, хлопці?

У мене, від перенапруги, ніжки дріб відбивати почали. І око сіпатися почало.

Отримає Яр в дружини смикану кішку.

Він же збирається мене брати за дружину? Адже так? Недаремно ж розпочав усі ці переговори.

Ох, ну чому я така невпевнена в собі стаю, сама на себе не схожа.