39.2

- Ох нічого собі! Оце ви швидкі... - від солодкого трунку відірвав спантеличений голос Віки, - не встигли познайомитися, а вже милуєтеся. Ідемо звідси, а то вас зараз на експонати розберуть. Не варто так шокувати навколишній люд.

І не чекаючи на реакцію від нас, вхопила за руки і потігла в будинок. Але не на терасу, де веселився весь люд, а у вітальню.

- Северин, а тобі що? Особливе запрошення потрібно? - обернулася до спантеличеного хлопця, що стояв із роздзявленим ротом, а ми про нього геть забули, каюсь, - Так я можу і організувати.

На підтвердження своїх слів змахнула рукою посилаючи в Северина кульку зі снігу, доволі чималенької. Від стусана хлопець не втримався на ногах і присів у кучогуру збоку від доріжки. Але треба віддати належне Віці - шокова процедура спрацювала, хлопець вийшов зі ступору.

- А можна було якось ніжніше? - обурився піднявшись і обтрушуючись від снігу.

- Скажи дякую, що не жорсткіше, а так цілком не погано ще вийшло, на філейну частину приземлився, - хмикнула дівчина.

- Тобі аби тільки посміятися... - буркнув, але йшов за нами.

 Вже увійшовши до будинку, подалі від цікавих очей та вух, Віка почала допит, при цьому недовірливо свердлячи нас очима. Що ж вона таке побачила?

- Ви, кошенята, точно не сьогодні познайомилися, - і це вона не питала, а констатувала факт, - не повірю, що Яр так швидко може з кимось зійтися, так ще й після такого понурого стану світитися, наче гірлянди на ялинці. І Ліза, я не повірю, що ти така довірлива, щоб кинутися на шию першому зустрічному Барсику.

Стала навпроти нас склавши руки на поясі, наче мама, яка застукала своїх дітей за хуліганством. Хоча, дивлячись на дівчину з короткою яскравою шевелюрою, було не співпадіння у відчуттях сприйняття її. Не дочекавшись від нас жодної відповіді звернула увагу ще на одного присутнього - Северина. Мабуть намагалася хоча б з когось витрусити зізнання.

- А ти, Северин, - тицьнула пальцем у хлопця, - шукав цього Ярослава та Барса в одному лиці? Для сестри значить. А відразу зізнатися, слабо було? Ти ж знаєш, що я підтримую всі заморочки, що йдуть на користь моїм друзям, - останнє сказано було з образою в голосі, - чи ти мені настільки не довіряєш?

От актриса, ще й сльозу, для правдоподібності пустила. Я тільки скептично похитав головою. Віка справді вважає, що хтось поведеться на її маніпуляції?

- Довіряю я тобі, довіряю, тільки це не моя таємниця, щоб наліво і направо все розповідати, - винувато опустив очі Северин.

А ні, я помилився, таки один глядач акторської гри повівся на цю сльозливу сценку. Все ж таки Віка маніпуляторка зі стажем, такі навички відточуються роками.

Вона ще хотіла повити мотузки зі, щойно покаянного, хлопця. Такий шанс випадає не часто. Незнаю що там ще вона задумала вивідати, але я вирішив припинити це катування. Та і знав, що Северин не видасть секретів сестри, а Віка так просто не зупиниться, і буде його колупати.

- Віка, припиняй свій театр, - дівчина невдоволено зиркнула на мене, - це не він приховував, а я. Ми з Лізою істинна пара, і перебували разом у лісі...

- Ааааа, - перебила мене заверещавши Віка, ще й ніжками затупотіла від захвату, що так і плескався у її очах, - та це чудово! Чому ти мовчав? Гаразд, потім розберемося, ви ж напевно хочете наодинці зараз залитися? Ходімо я вас проведу в кімнату... та чого я буду плутатися у вас під ногами? Яр, займайте ту саму кімнату, що ти і завжди, коли лишаєшся у нас на ночівлю. А я простежу, щоб вас ніхто не потурбував... 

Невгамовна дівчина, її неможливо переговорити, чи спинити, коли вона вже завелася. Ліза збоку посміхалася дивлячись за всім спектаклем, але жодним чином не намагалася втрутитися у перебіг подій.

Взяв за руку свою дівчинку і направився вже йти нагору, коли почув грізне Віки.

- Северин, а ти це куди намилився? - про хлопця знову я з Лізою встигли забути, а він пленталася за нами нагору.

Віка схопила його за руку та поволокла на вечірку.

Все ж таки розуміючи у мене друзі, уміють підтримати у всіх перепетіях життя.