35.2

Яр

Моя праця над книгою ребусом дала свої результати. Майже тиждень ми разом із Северином витратили на її розшифровку. Правда з хлопцем в тандемі над книгою я працював недовго, всього кілька годин він був задіяний. 

Здебільшого я сам сидів над головоломкою по вечорам у своїй кімнаті. Інколи, доходило до того що, просиджував над розбором тексту майже усю ніч. Не варто й говорити що наступного дня я нагадував свою тінь.

Якби не важко було довести до пуття текст книги, але я справився.

Віднайшов потрібні заклики свого мандрівника душі, та почав діяти. У рекомендаціях містилося побажання кликати у місце де проводили разом час. У мене не було великого різноманіття вибору місця для зустрічі увісні, не так багато часу ми провели разом, і не у багатьох місцях ми побували разом. 

Так що вибір мій впав на лісовий будинок, у ньому майбутні зустрічі порахував вдалими. Ми там об'єдналися у повноцінну пару, зробили свідомий вибір на користь нас разом. Не тому що магія так вирішила, а тому що ми самі цього бажаємо. Якби було по іншому не факт що шукав би її.

Спочатку нам щось заважало. Я ніяк не міг її докликатися. Відчував поряд свою дівчинку, але ніяк не міг до неї наблизитися. Наче між нами стояла завіса. А прибрати я самотужки нічого не міг. Допускав що це підсвідомість Лізи так себе захищає від чужорідного вторгнення в розум та сновидіння.

Яким же було моє здивування, коли в одну з ночей все вийшло. Моя маленька кішечка здогадалася, що це не просто сни, не витвір її фантазії. Здавалося що весь вирішено і ми невдовзі зустрінемося...

А дзузьки, наші спогади про сни дуже майстерно підредаговували. Пам'ять гарненько була пічищена у саме потрібних місцях, з інформацією яку найбільше прагнув дізнатися.

Довелося діяти хитрістю. При спілкуванні вплітав фрази які вибивалися із загального контексту розмови, часто повторюв. Щоб вже точно в'їлися у пам'ять, і на ранок згадалися.

Прокинувшись я пам'ятав потрібні навідні фрази. Мене це втішило - пам'ятаю я, то і Ліза має згадати. Надіюсь вона зрозуміє та довіриться мені.

Окрилений прекрасним сновидінням просто світився від щастя. Якщо ж вона не розпочне діяти, то я вже здогадався де її шукати. 

Вона, за моїми відчуттями, зовсім близько, напевно навіть у моїй академії. І якимось чином пов'язана із Северином. Мало того, я думаю вона його сестра.

Першою думкою, після аналізу своїх же фраз увісні, було кинутися до хлопця і витрусити всю наявну інформацію про його сестру. Але спинив себе. Це буде виглядати, як мінімум, не здорово, маніакально. Ще де налякаю своїм напором хлопця, і він буде пхати палки в колеса нашим стосункам.

Зачекаю кілька днів. Два цілком вистачить. А далі піду на пролом.

Зустрівши друзів після пар дещо захопився привітаннями. Навіть не відразу помітив Северина, та мазнув поверхневим поглядом по дрібній дівчині біля нього. Та й не сильно придивлявся до неї. У мене є Ліза і інші дівчата мене не цікавлять. А даремно.

Жартівливе представлення мене, як зірки академії, підбурило пообійматися з друзями, та поцілувати дівчат у щоку для привітання. І жодного підтексту тут шукати не потрібно, бо його там не було.

Дожартувався.

Після того як привітався з Міланою, та звернув увагу на дівчину, що стояла біля Северина, очманів.

Це був нереальний вибух емоцій. Я навіть не знаю із чим це можна зрівняти.

Переді мною стояла Ліза. Моя кохана дівчинка. Моя кішечка.

Хотів було до неї кинутися, та затиснути в міцних обіймах, поцілувати так щоб зрозуміла весь ступінь мого суму за нею. Але вираз її очей мені не сподобався. Лице ж не виражало жодних емоцій - холод та цілковитий спокій.

І тільки потім до мене дійшло - вона побачила моє привітання з Міланою! Споглядала наші обійми та поцілунки в щічку. Хоча все було по дружньому та невинно, але перша хвиля емоцій її вже поглинула.

Все мені гаплик. Плакали мої плани на спокійне спільне життя. Покрайній мірі на кілька днів так точно, а далі дасця знати пізніше.

Це ж треба було вляпатися у таку двозначну ситуацію. І якщо розпочну відразу виправдовуватися це справить ще гірший ефект. Все вирішимо та обговоримо на одинці.

Залишається тільки її впіймати та спокійно поговорити.