33.2

Зібравшись лягати спати я дала собі настанови щодо свого сну. Смішно звучить. Але я сходила до бібліотеки, як же мене дістали ті однакові, як під копірку, сни. 

Почитала тлумачники снів, пророцтва на снах, навіть виявлення захворювань по снах. Жах, і таке буває роблять.

Хмм... Здається у мене з головою все гаразд. Надіюсь жодних розладів не спостерігається. А чому я відразу подумала... Та все досить дурницями забивати мізки.

Знайшла закляття для виходу із кругових снів. Виявляється не одну мене подібні дивацтва тривожать. Це вже може мені стати у пригоді.

Там йшлося про незакінчене кругове сновидіння, як про інтерпретації незавершених справ у реальному житті. Доволі правдоподібна теорія. Тим більше, що я не одноразово прагнула повернутися у той ліс та той будинок лісовий. 

Напевно мене почули духи, які вже навіть не знаю, може лісу, а може і академічних духів дістала, я могла, каюсь. От і наслали на мене мої мрії та думки, на тобі небоже, що мені не гоже. Бери уві сні натішся, та відчепися від нас, та хоча б на деякий час. А то немає спокійного існування, всі щось хочуть і бажають.

Прочитала те закляття. Провела всі потрібні приготування перед сном, усе як зазначає книга. Дурниці, на моє переконання, але що не зробиш задля свого ментального здоров'я.

Заснути, як на зло, довго не вдавалося. Отак завжди, зробиш усі справи раніше, щоб відпочити більше, а тут нате безсоння - отримайте та розпишіться.

Думка прийшла, що закляття те злощасне не для вирішення питання зі сновидінням, а для позбавлення сну вцілому. Ох знайшла вирішення проблемного питання на свою голову, краще б не знаходила, знову зараз би гуляла по лісу. Та у будинок поспішала до Яра, слухаючи такий приємний голос... Хоча б так...

В якийсь момент, я і справді почала чути голос свого Барсика. І знову наче крізь товщу води.

Відразу відвідала думка, а чи не схибнулася я, мало що могло статися на нервовому підґрунті.

Але поклики не припинялися, щоб я не робила. Тим більше вони були не хаотичні, а з цілком стабільною періодичністю.

Ці поклики мене невдовзі заколисали. І я не відчула коли заснула.

Цього разу і справді не було того сну, як усі попередні ночі. Закляття подіяло. 

Принаймні тепер я не йшла через літній ліс. І на тому спасибі. А сиділа у плетеному стільці, закутана у теплий плед і дивилася на неспішно пролітаючі сніжинки за склом тераси лісового будиночка.

Ну геть так як я собі нафантажувала, коли вперше побачила цю засклену терасу та ці великі плетені крісла.

- Це знову зі мною грається моя підсвідомість? - спитала вголос не очікуючи відповіді, а дарма. - Я точно божеволіти починаю.

- Ні, з тобою все гаразд, - я аж підскочила, з переляку, почувши поряд спокійний голос Яра, - я тут з тобою. Ти нарешті почула мене і прийшла...

Не вірячи своїм вухам потихеньку повернулася в ту сторону звідки долинув, такий бажаний, голос. І в ту мить коли я його побачила у розслабленій позі у стільці біля мене, ледве не розплакалася. 

Яр побачивши зміни в мені відразу підскочив до мене та згріб в обійми. От тоді то я цілковитого розклеїлася. Мій стримуваний краник зі сльозами зірвало біса. Довгенько довелося Барсику мене заспокоювати.

Що він говорив не важливо. Головне щоб не відпускав нікуди. Тримав на ручках у себе. Обіймав та гладив, як маленьке кошеня. Мені це необхідно саме у цей момент.

А пізніше я знову стану сильною. І піду відстоювати свої права та інтереси. А хто не згоден - мене хай не турбує і відійде в сторону, інакше я за себе не відповідаю.