34.2

Йдучи коридорами академії за братом кілька разів його втрачала з поля зору. Я була розсіяна та неуважна. І цим мені дорікали майже на кожній парі викладачі.

- Єлизавето, будьте уважніші, ви сьогодні наче не з нами в аудиторії знаходитеся, будьте ласкаві, спустіться зі своїх хмар, у які ви поринули, та приділіть свою увагу нам смертним викладачам академії.

Таку гнівну тираду мені висказала професор з економіки підприємства. Її пара була завершальною у сьогоднішньому потоці пар, які я безбожно провитала у, вищезазначених, хмаринках. Їй вже, більше за все, колеги встигли пожалітися на недолугу мене сьогоднішню. 

Викладачі ж, у свою чергу, звикли до завжди зібраної та зосередженої мене. Я завжди з відповідальністю ставлюся до занять, та намагаюся усі свої особисті переживання відсторонити на час пар. Але сьогодні явно не той день, коли я змогла абстрагуватися від своїх думок.

А все через спогади про сон минулої ночі. Він відчутно відрізнявся від попередніх кількох. У цьому сні було надто багато емоцій, від смутку до радості і навпаки, мене гризли сумніви, та знесилювало розчарування, але і переповнювала надія на краще майбутнє...

Не сон, а сумбурний набір переживань.

Мені невдовзі знадобиться допомога хорошого психолога. Надто я вже починаю суперечити усьому що діється навколо мене.

Звичайно ж я знову мало що пам'ятала з обговорюваного, дійсно важливого, а розмови, як то кажуть, ні про що - пам'ятаю на відмінно. Можу за бажання переказати майже слово в слово. 

Магія, не інакше, грається зі мною, а можливо і з нами обома. Яр також не пам'ятає, інакше вже знайшов би мене. Я у цьому впевнена.

Одне мені в'їлося. Надто вже часто повторював мені це Яр, а ще як вплітав у наші розмови. Це виглядало надто недолуго та невписувалося у загальний контекст сказаного.

- Сходи з братом на прогулянку по академії, - говорив посміхаючись.

- Познайомся з друзями брата, його ж Северин звати? - ще одна фраза не в контексті розмови.

- Відвідай вечірку у лисів, вони веселі та компанійські, - наполягав, навіть просив мене Барсик.

До чого це бажання мене відправити погуляти? 

Що він намагався цим сказати?

Подумавши вирішила послухати його. От напросилася до Северина у компанію. Зазвичай у мене елементарно не вистачало часу на відпочинок, окрім необхідного на підтримку життєдіяльності.

Так поринула я з головою у навчання. Мені вже викладачі, після сьогоднішньої незібраності, зменшили кількість додаткових занять майже бо нуля. Так би мовити "відпочинь дівчино, а то скоро копитця відкинеш, так ми тебе загонили зі своїм навчанням".

От і добре. Буду відпочивати та знайомитися з новими людьми.

- Не відставай, - схопив мене за руку Северин, - я тебе вже вп'яте гублю, і це за останні п'ятнадцять хвилин. 

- Не відстаю я, - бурчу собі під ніс, - це просто ти дуже швидкий.

- Тобі і справді відпочити не завадить, - скептично поглянувши на мене, констатував Северин, - де моя сестра? Поверніть мені її негайно.

- Не блязнюй, - пирхнула від сміху на таку заяву, - тобі не личить. Ти ж у нас - серйозний та зібраний хлопець.

- Це так, моє надійне маскування, але ж ти мене не здасиш із патрохами? - змовницьки підморгнув мені брат.

- Ти ж знаєш, що ніколи, - в тон йому відповіла.

- Ідемо познайомлю зі своїми новими друзями...

Брат, навідміну від мене, взахваті від зміни навчального закладу. Я ж ніяк не можу вклинитися у темп навчання. Мене постійно щось відволікає.

- Якщо вони такі самі, як і ти дурко, то можливо не варто? - сміюся з нього.

- Ой облиш, знову будеш згадувати мені школу.

Підводить до доволі різношерстого гурту. Тут дівчата лисиці, хлопці вовки та ще котячі різних мастей. Цікавий набір, нічого не скажеш. І кожного члена компанії представляє по різному та неодмінно цікаво.

- А ось і зірка академії іде, разом з тим затвірник останнім часом, і мій новий наставник, знайомся Барс Яр, - доповнює Северин.

Від цього представлення все падає, невже він тут? А я боюся обернутися та помилитися у своїх сподіваннях, що розгорілися у душі не на жарт.