30.1

Ліза

Скажіть мені на милість, хто придумав дистанційне навчання? І чому мене цим методом катували цілий місяць?

Я вже була ладна битися головою об стінку. Мені не вистачало нормального живого спілкування. Не через монінор комп'ютера. Хоча і на цьому спасибі - не зовсім закрили від усього світу. Наче я якась прокажена, ну чесне слово.

Не сперечаюся, є у такому навчанні свої плюси, але... Завжди це "але" випливає. 

Якби не проведені дні за навчанням у лісі, під пильним наставництвом Яра, я б і половини викладеного мені матеріалу недопетрала. А про практику взагалі краще промовчу. Якщо лекції записала та перечитала, то з практичними заняттями - печаль непроглядна.

Що так можна опанувати? Хіба що людина справді прагне знань та додатково займається, щоб зрозуміти що їй наплели по відеоконференції.

На звичайних, очних, практичних заняттях можна залучитися підтримкою викладача. Та просто банально перепитати, якщо щось вислизнуло від уваги.

А тут надіслали відеоурок і розбирайся як тобі буде завгодно. Хочеш виконуй як-небудь. Хочеш розбирайся і намагайся виконати так як потрібно. А не хочеш - не роби. 

Тобі ж потрібні ці знання та вміння? От і вирішуй що тобі робити самостійно.

І питання було в тому що мої батьки таким чином вирішили перестрахуватися - перевірити мою магію на стійкість. Хто її знає, знову викене фортель і перенесе мене знову кудись у ліс. Як тоді вони мене будуть шукати, та заміж видавати, за того кого вибрали самі для мене.

Я б і сама була не проти такого перенесення, бажано до Яра в обійми. Або хоча б у наш лісовий будинок, а там на місці я розібралася б. Думаю, з таким розкладом справ знайти його було б простіше. 

Але... Знову ж те паскудне "але". Ніякого перенесення не відбувалося. Моя магія була на диво слухняна та врівноважені. І жодних тобі сюрпризів.

Чисто із вродженої шкідливості, нічогісінько не розповіла про збільшення мого магічного потенціалу. Про жодні нові здібності, а ні словом не промовилася, навіть Северину. 

Я брату довіряю, але щось у середині мене підказувало, що потрібно тримати язик за зубами. А інтуїції варто довіряти, вона мене за минулі місяці не один раз рятувала. От і зараз вирішила дотримуватися версії що у мене усе без змін. 

І також про нові отримані знання вирішила не розповсюджуватися. Мало що, батько вирішить що я занадто вже розумна стала, буду простерікувати до чоловіка, і його ім'я паскудити своєю непокорою. 

Звідки мені знати, може там наречений з такими ж поглядами на життя як мій батечко. Йому потрібна гарненька лялька, для прикраси поряд його такого розумного та родовитого самця. А тут припреться занадто розумна дівчина, ще де повчати розпочне, не дозвольте всі духи лісу.

Мені батько так і сказав: "Надто розумною будеш - ніхто заміж не візьме."

Як ніби усім чоловікам подобаються пустоголові ляльки. Маразм, як на мене. Не вірю я в цю дурню.

От мама в мене дуже навіть розумна. Інакше як пояснити те що батько досі не зрозумів що у неї є кілька своїх салонів краси. А він думає що вона просто постійно пропадає на процедурах з покращення зовнішнього вигляду. 

Три рази ха-ха. Мама продумана. Не відкривається повністю перед батьком. Напевно хоче мати фінансову подушку, на варіант якщо йому спаде на думку піти до своєї коханки і кинути її.

Хоча в такий перебіг подій я не вірю. Надто вдарить по репутації, а він її тримає криштально чистою, уникаючи можливих скандалів. 

От навіть наш переїзд затягнувся напевно через утихомирення не задоволених, покинутих коханок. Вирішує, більше за все, скільки заплатити щоб тримали свої роти на замках. 

А можна було використати магію. Але я промовчу. Не буду втручатися. Я ж дурненька. Та і не мої проблеми. А то щез моїми розумовими даними всі кавалери порозбігаються світ за гори.

Мого Барсика такі дурниці не обходили. І розумні жінки не лякали. Він навпаки допомагав мені набиратися розуму. Ось це я розумію чоловік. Це мій типаж. І ніяких інших мені не потрібно.

Я вкотре переконуюся - магія нас об'єднала не дарма. Ми є ідеальним доповненням один одного.