27.2

- Сестричко, що сталося? Де ти була весь цей час? - вирішив розпочати розпитування Северин, адже батьки зараз були надто збентежені своїми емоціями.

Ну що ж, розпочнемо розповідь.

- Вам коротка версія, чи більш детальна? - і доки вони не схаменулися продовжила. - Якщо коротко - моя магія вкотре збунтувалася проти мене та перенесла невідомо куди, там я певний час була сама-однісінька, доки мене не зустріла лісника, ну а пізніше я переслася додому. От і все.

На мене дивилися з недовірою, та якоюсь мірою підозри. Звичайно ж, усі мої рідні знають, що магія моя бунтує підчас сильного стресу, і аж ніяк не просто так.

І дивлячись на вирази облич моїх найрідніших людей - я не обійдуся таким коротеньким поясненням, якби не старалася і намагалася притупити їхню пильність.

- Доню, ми всі розуміємо, що тобі було важко весь цей час, і мені навіть страшно представити через які жахіття ти пройшла, - погладжуючи мене по волоссю, наче заспокоювала, тільки невідомо мене чи себе, говорила мама, - але ти знай - ми тебе підтримаємо і допоможемо, тільки дозволь нам бути поруч з тобою. 

- Мама права, доню, - а це вже тато включився. - Не бійся розповісти все, що з тобою сталося. Ми зможемо допомогти, але для цього потрібно знати з чим і ким будемо мати справу, щоб підготуватися до гідної відповіді. Ти ж не просто так перенеслася, щось тоді сталося. Тобі хтось погрожував?

Ну і що мені тут відповісти? Вони і справді мають рацію - моє перенесення могло і не відбутися, якби не низка подій що посприяли такому перебігу подій. І я нікого не хочу звинувачувати у тому що сталося зі мною. 

Можливо раніше і звинуватила б Каракала з його недолугими пропозціями, навіть точніше відразу ж після неконтрольованого викиду. Та і якщо розібратися, то з неконтрольованого було тільки те місце куди я перенеслася, а саму портальну магію задіювала цілком усвідомлено. 

Так що якщо і звинувачувати, то себе саму у своїй недалекоглядності. Адже ж прекрасно знала як працює моя портальна магія, і до того неодноразово переконувалася у своїй невмілості у користуванню нею. 

Та все-таки я вдячна такому збігу подій - завдяки цьому я зустріла Яра, свого Барсика. Як же хочу зараз опинитися у його теплих та міцних обіймах.

Цього разу я вже не буду експериментувати з перенесеннями. Обпеклася. Досить з мене непередбачуваних результатів. Що я засвоїла від свого Барсика, так це те що для початку потрібно опанувати свої здібності, а вже потім їх сміливо використовувати.

- Ні, мені ніхто не погрожував. Напевно, моя підсвідомість знайшла для мене загрозу, от і спрацював своєрідний захист.

Я всеодно не маю жодних доказів у домаганні, чи у чомусь подібному. Це були всього слова, хоча інколи і слова можуть завдати непоправного болю. Та і не хочу псувати життя хлопцю, яким би він гулякою не був, але я не вправі його засуджувати. Сама ж і винна, що надто близько до серця сприймала його дурну мову, та надто гостро реагувала на його випади.

Напевно, потрібно було якось по іншому все обіграти, та відвадити того Каракала хитрістю. От що не люблять такі хлопці? Правильно, надто нав'язливих дівчат, що так і виснуть на них, і тільки те і роблять, що годують обіцянками - "все у нас буде милий", але насправді просто заговорюють зуби і все.

Але нажаль, я не така далекоглядна та хитра дівчина виявляється, а шкода, багато неприємностей обійшла б стороною. Напротивагу хитрощів у мене прямота у висловлюваннях.

Мені, звісно, ніхто не повірив, але і допит не продовжили. Залишили відпочивати і набиратися сил. Аж надто я засмучений та втомлений вигляд мала. І за цей своєрідний відпочинок на самоті я була вдячна, адже могла у думках поринути до Яра, де б він не був.