22.1

Яр

Наші стосунки вийшли на новий рівень. Рівень коли починаєш відкриватися перед людиною у яку закоханий, та пізнаєш усі грані свого партнера.

З переходом до поцілунків, обіймів без боязні налякати, пестощів та неприкритої ніжності - сама душа наче співає. Така легкість у всьому настала і будь-яка справа разом приносить неймовірне задоволення, будь це приготування їжі, чи те саме наше навчання. 

Тренування з бойової підготовки підносить можливість збільшення тілесного контакту. Звичайно ми і так не сильно себе сприяємо у дослідженні один одного, але ще так і не переступили межі повного єднання. 

Відчуваю що Ліза ще не зовсім готова до цього. Що її стримує? Можливо, невдалий досвід у минулому, чи ще щось. Розумію що з набуттям сильних магічних сил дівчині прийшлось не легко. 

Велика сила - велика відповідальність. А ця вся відповідальність впала на тендітні плечі доволі ніжної та вразливої натури, хоча вона і намагається здаватися сильною та неприступною. Але я ж все бачу, що приховано під цією маскою сталевої волі - тендітна кішечка.

Перепони між нами це не зовсім добре. Адже породжують непорозуміння та сповільнюють розвиток наших здібностей. Але я допоможу їй подолати і цю перепону, що стоїть між нами вже не стіною, а так ширмою, тонкою та майже прозорою. 

Хоча між нами і не має, ще поки що, повного єднання, але сил стало врази більше. Це збільшення відчувається у всьому, навіть у найпростіших закляттях, вже мовчу що ледве не спалили альтанку біля будинку неподалік.

Діло було на бойовому мистецтві, показував як створювати вогняні пульсари та збільшувати їхню ефективність розділивши надвоє. Хто ж знав що один проб'є захисний купол, який поставили раніше, і просто з питань заощадливості не підсилили, а даремно. Сили то в нас не маленькі, а якщо врахувати їхній приплив то взагалі вражаючі. А тепер врахуйте що нас двоє з еквівалентною могутністю, то і не дивно що купол розсипався. 

Того ж дня виставили над місцем наших тренувань у кілька разів сильніший захист. Як добре що пульсар пролетів повз альтанку, інакше прийшлося відбудовувати мамине улюблене місце відпочинку, коли вона у теплу пору тут з'являється. Оце вже представляю що довелося б вислухати від матінки про свою безтурботність та безпечність.

Відчувши приплив сил вирішили почати розвивати наші нові здібності. Якщо вже вони у нас відкрилися - потрібно вміти ними користуватися, та не занедбувати такі щедрі подарунки, хтозна коли вони пригодяться.

Звичайно, такі здібності як "мандрівник душі" рідкість, але як не дивно, про такий феномен я вивчав зі своїм особистим наставником. Смішно зізнатися, але я той хто може відчувати присутність таких мандрівників, і при потребі допомагати ним проявлятися. Або ж повернутися, якщо той через якісь причини заблукав або затримався у своїй подорожі довше потрібного. 

Все ж таки подібні подорожі досить небезпечні, можна і забути що ти зовсім і не безтілесна сутність. От у таких випадках і необхідно щоб поряд з "мандрівником душі" був подібний до мене маг, і знову смішно, назва тому дару "якір". Чи не жарт долі, не інакше.

До недавнього часу ця сторона моїх здібностей була мало розвиненою, адже не вистачало на це сил. Досить магічно затратні виявилися здібності, на той час. А от зараз, поряд з Лізою навпаки незавдавало жодного дискомфорту, та розхід моїх сил був мізерний. Ми наче підживлюємося один від одного.

Тому-то вона і чула мій поклик, коли під час її лихоманки, я кликав повернутися до мене. Зазвичай, якщо буде кликати хтось хто не має подібних можливостей і необхідних знань це безрезультатне заняття - його не почують.

Можливо, не даремно нас пов'язало магічними путами, адже я не тільки врівноважую її сили, але також ми доповнюємо власні здібності та підсилюємо їх. У будь-якому випадку, якщо Ліза забариться у своїх подорожах в астральному тілі, я зможу її повернути у фізичне, не зашкодивши. 

Залишається тільки практично випробувати теоретичні знання, якими вже поділився зі своєю дівчинкою. На цю тему ми витратили не одну годину наших теоретичних занять та медитацій для синхронізації наших хвиль магічних сил. 

Доволі важко вдавалося синхронізуватися. Але з кожним днем наших стосунків, котрі перейшли від друзів, чи краще сказати знайомих, до закоханої парочки, діло пішло швидше та простіше.