14.2

Думав майже півночі. Доки Ліза мирно спала поряд, я не міг заснути. Мене долали думки та протиріччя. Чи вірно я роблю?

Вибираючи такий варіант запоруки своїх гарантій, можна і оступитися, нарубати дров. Адже спокуса, попросити більше ніж можна, аж надто велика.

Зараз у багатьох аспектах вона залежить від мене, моїх вчинків та рішень. І скористатися її безсиллям буде не правильно. Та і потім я можу, через свою ж дурість, втратити її, можливо і назавжди.

Підходити до вибору шляху тут потрібно обдумано та обережно. Зважаючи всі за та проти. Он вона, така бажана, ніжна та беззахисна, спить поряд, тільки руку простягни.

Я можу як приголубити, так і завдати шкоди, і ніхто не завадить. Ми тут тільки двоє. І від наших дій, бажань та думок багато що залежить, та стоїть на кону.

Якщо я хочу, щоб вона закохалася в мене, віддала своє серце мені. Мушу і сам поповній віддаватися їй. І сам маю закохатися у неї.

Яку я дурницю верху... Я уже по самі вуха закоханий у неї. У маленьку кішечку-барса.

Хіба ще нещодавно міг подумати, що знову впаду у вир пристрасті та дахозносних почуттів? Звичайно, що ні.

Я переживав, через не здійсненні надії та мрії бути разом з дівчиною у яку, як тоді думав, закохався. Як же я помилявся. Ті почуття і поряд не стояли з тим, що відбувається зараз зі мною поряд з Лізою.

Те що було тоді, так легким захопленням, можна назвати, а не коханням. Це вже я можу стовідсотково визнати, без перебільшення.

І тепер розумію про що мені говорила Мілана. Я і справді вдячний їй, за те що тоді вона проявила стійкість та далекоглядність. Вона набагато проникливіша виявилася за мене, хоча я і завжди вважав себе далекоглядним і чудовим стратегом.

Але як виявилося не у ділах сердечних проявляється моя далекоглядність, а про стратега так і взагалі мовчу. Я тут як сліпе кошеня, іду навпомацки, і переживаю щоб не задушили мої щойно пророслі, прекрасні почуття.

Ми так і спали в одному ліжку. Ніхто нічого проти не мав, і протесту з боку Лізи не було. От і я нахабним чином скористався можливістю бути максимально поряд із нею.

Нічого схожого на попередні бушуючі пристрасті, зараз також не було. Ніби хтось взяв і втихомирив стихію, що розхвилювалася, та вийшла за свої межі дозволеного. Залишили тільки бажання та ніжні почуття, ніякої бездумної тваринної хітті. І це добре, не хотілося б псувати відносини, через те що не зміг впоратися зі своїм звіром, який рвався до своєї пари.

Тримати себе в руках, з кожним днем поряд із Лізою, ставало все легше. Тепер контроль над своїм звіром був легким, мій Барс мене слухав. Або просто не вбачав суперників поряд, та спокійно чекав на воз'єднання зі своєю кішечкою.

Її хвороба, чи відкриття нових здібностей, тепер уже не впевнений, що саме правильно, і як це назвати. Але все ж страх її втратити, також відіграв важливу роль у втихомиренні звіра, та що приховувати і чоловіка у мені. Тепер вже я точно не буду кидатися на неї, наче голодний звір.

Оберігати та доглядати, от що зараз у пріоритеті у мене. Щоб моя дівчинка була сита, обігріта і у безпеці. Банально, але факт, коли їй добре, тоді і я спокійний.

Ось і зараз, замість того щоб відпочивати увісні, лежу і милуюся сплячою дівчиною поряд. Її витонченими рисами обличчя, котрі під час сну набули ще ніжніших обрисів. Волосся, взагалі стало моїм фетишем, його шовковисті локони, що м'яко обрамляють маленьке личко...

Присунувся ближче. Провів по косам рукою, насолоджуючись м'якістю на дотик. Ліза мило замуркотіла увісні, на що мій Барс відповів своїм муркотінням. Обійняв її. І так зі щасливою посмішкою і заснув, обіймаючи свій скарб.

А всі питання та відповіді будуть зранку. На свіжу голову і думки мудріші приходять. От і вирішення моєї дилеми прийде до мене після хворого відпочинку, адже за ці дні і справді втомився добряче.