8.2

Яр

Зупинитися. Потрібно негайно зупинити це божевілля. Інакше... Інакше що?

Вона зненавидить мене. За те що скористався її не зовсім адекватним станом. Зіграв на втомі через постійні стреси від самотнього перебування у дикому віковому лісі.

Ні. Це не мій варіант бути втіхою, як і не її. Це не правильно, та й образливо буде після визнання скоїної помилки. Ми ще встигнемо. У нас усе попереду. Хочу щоб вона не від безвиході та страху залишитися одній була зі мною, а щоб це було виважене прийняте рішення. І бажано щоб вона закохалася у мене.

Я сам зірвався, наче спраглий до такої солодкої води, і сам зупинив це божевілля. Зарився носом у її волосся, а вона важко дихала мені у шию. Ми деякий час віддихувалися, ніби пробігли марафон.

Як же не хотілося випускати її зі своїх рук. Ось вона така бажана і така близька. Зроби тільки крок, і вона моя.

Але потрібно пам'ятати, що ми півдня ходили під проливним дощем. Змерзли. Ноги промокли. Якщо не зігріємося, можемо підхопити простуду.

Я повинен подбати про свою дівчинку. Якщо визвався її нареченим огорну турботою та затишком. Благо у моєму мисливському будинку є все щоб забезпечити комфортне проживання на кілька місяців. Так це не намет біля скель.

Яка ж вона чарівна та мила зі своїм рум'янцем, після нашого поцілунку. Сором'язливо опустила очі долу відпускаючи мене зі своїх обійм. А вона, на хвилиночку, повисла на мені наче маленька мавпочка. Напевно їй так було зручніше зі мною цілуватися. Сам до себе посміхнувся від такої приємної думки.

Нічого скоро ми будемо повноцінною парою. Ось це буде справді подарунок духів лісу. Останнім часом мені здається що її тут тримали у пастці, щоб звести нас разом. А як інакше пояснити, що на другий день перебування у лісі я натрапив на неї. Та і відкритий шлях до мого мисливського будиночка свідчить про те що разом нас тримають, і підштовхують одне до одного.

А я тільки і радий цьому. Невідомо як би склалося наше спілкування зустрінься ми не в лісі, а скажімо в академії. Не впевнений, що звернув би на неї увагу. Та і не зовсім вдале останнім часом спілкування з дівчатами не додавало б плюсів новій претендентці на місце у моєму житті та серці.

Втомився вже від інтриг, та позерських ігор деяких представниць прекрасної статі. Чомусь окремі особистості вирішили, що підливши мені у напій якусь гидоту, та спокусивши, отримають мене в якості... А цікаво в якості кого "фан-клубівці завидних холостяків" хотіли використати мене. Чи ті дівулі геть тупі, і думали, що затягни мене у ліжко, то їм зорі з неба розпочну діставати. Ну не зовсім далекі вони особистості.

Так і тут з Лізою, мені подобається, що вона мене вважає звичайним хлопцем. Без багажу батьківських покладених надій та обов'язків. Все ж таки бути сином одного з найбільших впливових політиків країни обтяжує, та накладає відбиток на всі подальші дії. Виключає безвідповідальну та легковажну поведінку, якщо я хочу добитися в житті великих висот. А не застрягнути у багнюці скандалів, з репутацією розбещеного багато синочка великих світу цього.

Можливо, і шантажом хотіли фан-клубівці тримати мене в обузді. Та припустилися помилки, мені на щастя. Дівчата так спішили, що поплутали келихи, і Рись, яка мене обпоювала, сама ж і втрапила у свою ж пастку, а на неї та бурда подіяла куди сильніше як на мене, довгенько вона тоді приходила до тями. Та і Лиси вчасно допомогли розрулити неоднозначну ситуацію. За що я їм безмірно вдячний, вони справжні друзі. Хоча з Даном, ще потрібно налагодити стосунки.

Ліза ж не знає хто я. Та і я не можу зрозуміти хто вона. У простих сім'ях рідко народжуються сильні маги. Так що не факт, що вона проста студентка. Можливо також приховує від мене своє походження не просто так. Хоча, а хто питав?