ДРУГЕ БАРОНСТВО

Через пів години я знову завітав до трапезної. Як я і думав, барон, наче учень, висунувши язика в куточок рота, старанно виписував букви на другому документі. Але йому залишилося зовсім небагато — почекаю. Я сів у голові столу і з нудьгуючим виразом на обличчі став дивитися в бік вікна.

За ці пів години я встиг зайти на кухню і попередити, що обід трохи зсувається в часі; завітав до Ліз, але вона була заклопотана, тож зовсім нешанобливо спровадила мене; і ще зайшов до економ-двору. Там стало більш гамірно, і селяни вишикувалися в чергу зі своїми возами. А оскільки на кожному возі —плата податків одразу від двох чи навіть трьох людей, то господарчий-двір нагадував вулик.

До речі, потрібно завести собі пасіку і знайти гарного бджоляра. До цієї думки я прийшов, побачивши, що люди здають мед і віск. Вигідна справа: майже нічого не вкладаєш — і отримуєш мед! Поставлю завдання по вуликах нашому теслі, нехай потихеньку робить їх та рамки. А ще потрібно медогонку зробити й інші пристосування. Роботи в нього після метальних машин небагато: останнім часом я лише змусив його передивитися всі меблі, щось підремонтувати, щось підлакувати.

— Дописав! — повідомив мені барон, і свідки, які вже встигли знудьгуватися, заворушилися на своїх місцях.

— Ставте підпис, любий бароне, і ви, поважні свідки, — тільки й сказав я.

Вони поставили підписи на обох документах, і останній обережно прибрав руки, щоб бува не розмазати чорнило. Я подивився на Крістофа. Той підійшов і рясно засипав документи мілким піском. Потім, струсивши пісок, знову розклав папір на столі. Я підійшов, заклавши руки за спину, і трохи нахилився, порівнюючи два документи. Усе як слід: вказано, коли і де складено документ у присутності свідків. І свідки поважні. Я знову подивився на Крістофа. Він підійшов до столу і згорнув один договір у сувій, а потім підійшов до дверей, передав документ одному зі своїх людей і знову зачинив двері.

Запала тиша. Здається, у барона відпала щелепа. У інших теж на обличчях читалася спантеличеність і збентеження. Я відійшов до вікна і поклав ліву долоню на навершя меча.

— Бароне, ви можете бути вільні.

— Пробачте, але ж ваш підпис...

— Я не збираюся продовжувати з вами договір, бо ви порушили умови попереднього.

— Де я порушив присягу?! — заволав барон, і обличчя в нього почервоніло.

— Згідно із законом, який був виданий у травні вісімнадцять років тому, та доповнень і уточнень до нього, кожен васал повинен скласти присягу новому сюзерену не пізніше ніж через сорок днів, як король дасть дозвіл на володіння землями своєму васалу. І не пізніше ніж тридцять днів від моменту, як васал короля прибуде на свої землі. Ви прострочили обидва терміни і не склали омажу за виділений час.

— Але ж вас не було на місці!

— Це коли мене не було на місці? Тиждень тому чи два? Тільки останні кілька днів я перевіряв свої фортеці на кордоні, але пробачте! Я не повинен питати у вас дозволу, коли і що мені робити. Отже, я анулюю попередній договір і розриваю з вами всі стосунки. Можете забрати особисте майно, як-от посуд, людей, якщо вони народилися не в цих землях і найняті вами, та чимчикувати куди захочете.

Він подивився на свої руки, на яких залишилося кілька чорнильних плям.

— То навіщо я писав ті грамоти? — знову заволав він.

— Щоб я мав докази, що не вчинив свавілля проти вас. Документ написано вашою рукою, і там стоїть дата, яка підтверджує, що ви порушили закон короля. Стоять підписи свідків.

Він схопив примірник, який залишився на столі, і пошматував його з такою люттю, наче то був я. Обернувся до свідків. Вони ховали очі, і він зрозумів, що вони його не підтримають. Святий отець зовсім не при справі, інші бояться, бо вже пішов розголос, що мене кілька разів намагалися вбити, але я в кожному випадку покарав злочинців.

— Та я тебе, паскудо! Та я тебе... на палю посаджу, засмажу живцем, здеру шкіру, наче з худобини!

— Дотримуйтесь поваги до старшого за титулом, любий бароне, — непомітно наблизився я до нього особливим кроком досвідчених фехтувальників.

Це коли все, що вище коліна, не рухається і статичне, і тільки ступні пересувають тебе по підлозі вперед чи назад. Зараз він якраз на відстані меча, якщо простягнути до нього руку.

— Я тебе... — все ще не міг оговтатися від нових реалій барон і схопився за свій меч.

Блискавичний змах меча — і я одразу вклав його в піхви. Кисть барона, якою він вхопився за руків'я, стала червоною. Ну от, тепер у нього будуть погано розгинатися пальці. Може, не всі, а лише два. Тоді йому пощастило.

Знову стало тихо, і лише він ненависницьким поглядом дивився на моє обличчя, ніби хотів запам'ятати його назавжди. Та мені байдуже: я бачив надто багато лютих поглядів, і де тепер вони?

— Чого витріщився, пика свиняча?! Якщо будеш на мене дивитися такими очима, я тобі їх видавлю! А ну погляд у підлогу!

Він дійсно опустив погляд до підлоги і, проричавши щось на зразок:

— Я це запам'ятаю! — пішов на вихід, і свідки пішли за ним.

— Крістофе, ми їдемо!

— Так, мілорде, і запасних коней я наказав взяти також.

— Гарна робота, капітане. Гарна робота. Як тільки я отримаю від селян... ну і сплачу що я винен королю, я передивлюся вашу зарплатню і зарплатню ваших хлопців. А також повернемося до розмови про наших інформаторів, які повинні бути всюди.

— Дякую, мілорде! Честь служити вам!

До замку барона ми дісталися швидше за нього. Може, він спинявся, щоб заїсти свій стрес? А може, домовлявся з таємним покровителем про зустріч, для чого потрібно було зупинитися і написати листа. Можливо, стежки, якими ми мчали, і зміна зморених коней на свіжих допомогли бути швидшими. Ще не настав вечір і не закотилося сонце, коли загін моєї особистої охорони і Крістофа опинився у нашому таборі під стінами баронського замку. Обоз вирушив сюди першим, але їх трохи обігнала кіннота.

Навколо замку вже кружляли патрулі, і, як мені доповіли, ніхто його не покинув. До воріт пришпилили мій наказ, де писалося, що за намагання зрадити мене і недотримання васального права барон буде вигнаний із цих земель. Я подивився на мури. Цей замок був простішим. Вальрам Тротен не хотів вкладатися в будівництво, тим більш що його замок знаходився найдалі від ущелини, яка була основною загрозою для королівства.