Розділ 20. Я не залишу це так.

Я їхав аж надто швидко. Було якесь кепське передчуття.

Хоча, був і один привід для радощів. Марина, виявляється, може і підтримувати... Не думав, що вона мене так просто відпустить. Щось змінилося.

Макс, як і я сам, жив біля центру, тож доїхав я буквально хвилин за п’ятнадцять.

Потім вирішив погуглити. Пам’ятаю в Докторі Хаусі, який ми останнім часом стали передивлятися з дружиною, до Хауса прийшла парочка, де дівчина одного хлопця виявилася вагітною, а сексу між ними не було. Дівчина дуже просила Хауса підробити тест і саме в той час він посперечався зі своїм кращим другом, Вілсоном, що хтось з пацієнтів обов’язково відправить йому подарунок на Новий рік... Тоді Хаус дійсно підробив цей тест, сказавши що це непорочне зачаття... От дурні люди, як вони на це купилися?

Раз Хаус міг його підробити, значить такий тест точно є...

Я нарешті знайшов необхідну інформацію і почав швидко її читати. Загалом, гугл підтвердив що є такі тести. Тепер я знав що робити.

Швидко піднявся вгору... І, не давши собі подумати, подзвонив в двері.

Через хвилину мені таки відкрили двері...

Макс стояв в домашньому одязі. Позаду нього стояла якась молоденька дівчина, напевно та сама вагітна.

— Привіт, пустиш?

— Привіт, так, проходь... – Макс таки пропустив мене в квартиру. – Даш, зробиш нам чаю і щось до нього? – звернувся він до дівчини.

— Добре...  – та мала кивнула, – Доброго вечора, я Даша... – вона усміхнулась мені.

— Доброго вечора... – відповів я їй і тоді вона нарешті пішла на кухню.

— Підем до кабінету... – він повів мене за собою.

Як тільки ми зайшли в кабінет, він присів на шкіряний стілець, а мені кивнув на диван.

Я, авжеж, сів. Подивився на нього. Ніби виглядає непогано.

— І хто це? – я вирішив все прямо розпитати.

— Майбутня дружина? – Макс якось сумно усміхнувся.

— І як ти так швидко дружину знайшов? Не рано тобі про одруження думати? І скільки їй років? Виглядає малою... Вона хоч повнолітня?

— Тшшш... – він приклав долоню мені до рота. – Ти що зовсім того? Їй  вже є двадцять! – злісно шепотів він. – Майже закінчила університет...

— Мене все ж більше цікавить навіщо одруження. – я продовжував дивитися прямо на Макса.

Треба було вивести його на розмову, дізнатися все з його вуст перш ніж робити щось.

— Вона вагітна.

— Коли ти встиг?...

— Тоді, коли ти мені порадив! – Макс продовжував злісно шепотіти. – Вже порвав з Олею, думав, піду до Барбі, заберу її і поїдемо ми разом на захід сонця, але ні! Я забув що ходив до клуба і витворив дещо, за що мені зараз соромно!

— Та чому ти просто їй грошей на аборт не дав? Вона ще дитина... Поглянь на неї. Рано їй ставати матір’ю.

— Вона і сама хотіла аборт. Але я сказав, що буду піклуватися про неї і про нашу дитину... Я не буду втікати, – Макс зітхнув. – В будь-якому випадку, я сам винен... Просто з косметикою і всим таким вона виглядала старше. А секс... Чесно, я навіть нічого не пам’ятаю. Напився і повіз її до себе. Зранку розійшлися... Все.

— Так може ти з нею навіть не спав... – я усміхнувся. – Треба її перевірити. Є тести на батьківство...

— Дитина ще навіть не народилася! – Макс вирячився на мене. – Які ще тести?

— Є такі, що перевіряють до народження... Правда, строк вагітності має бути більше восьми тижнів.

— І звідки ти таке знаєш?

Ну не можу ж я сказати, що їхав сюди заздалегідь знаючи про цю малявку? Так він не буде мені довіряти... Треба щось придумати. Щось правдиве, схоже на мене...

— Я – дорослий чоловік, у мене двоє дітей... – сказав я, намагаючись тримати обличчя якомога більш спокійним.

— Я довіряю їй, – Макс зітхнув.

— «Довіряй, та перевіряй»... Знаєш таке? Послухайся мене, – я протягнув руку вперед і поклав її Максу на плече, – Не роби дурниць, Максе. Не псуй життя стільком людям одночасно, навіть не перевіривши...

— Боже, невже ти своїх дітей так перевіряв? – Макс аж трохи скривився. – Марина завжди носилася за тобою, як собачка... Вона б ніколи...

— Просто послухай мене. Я хочу тобі тільки добра. Ми ж друзі.

— Був би ти моїм другом, відпустив би Барбі ще тоді... Так всього цього могло не статися.

— Знаю, – я кивнув. – Пробач мене. Я просто відчув себе покинутим. Було боляче. Я насправді любив її...

— Якби ти насправді любив її, кинув би дружину і був би з нею. Насправді ти просто використав її. І зламав. Тепер через тебе вона не довіряє чоловікам... Коли я поцілував її, прямо перед тією ніччю в барі, вона відскочила від мене така перелякана... Ніби я чудовисько якесь. А я просто поцілував її. Всього-навсього.

— Дуже по-дитячому звинувачувати в усьому мене,  – я встав з дивана. – Загалом, подумай про те, що я тобі сказав. І не забивай на оточуючих. Навколо купа людей, для яких ти дуже важлива частина життя...

***

Розмова вийшла коротшою ніж я думав. Я авжеж знав що він відповідальний і все таке, але... Це неправильно, навіть якщо вона дійсно вагітна від нього. На чужому горі щастя не побудуєш, я це знаю з власного досвіду.

Треба дізнатися правду. І нехай Макс не хоче в це влазити, мені від цієї інформації нічого поганого не трапиться.

Я не залишу це так. Не хочу щоб Макс та Барбі страждали. Тим паче, в чомусь Макс має рацію, і я теж несу відповідальність. Я підбив його на ці розваги... Хто ж знав, що все відбудеться за таким дурним сценарієм...

БАРБІ

— Варю, ну ти як?... Підеш з нами? – дівчата вже третій день діставали мене цим питанням.

Якщо б знала заздалегідь, що коли подружуся з ними, вони постійно намагатимуться витягнути мене на якісь вечірки — тричі подумала б. Ну реально, коли вони мене ненавиділи, якось легше було!

— Не знаю... – я зітхнула.