Другий грішник

Розділ 16.

Ранок у відділку почався з новин, яких Маркус Вейл зовсім не хотів чути.
Нік сидів перед кількома моніторами, переглядаючи відновлені файли з архіву центру «Міст довіри». Рік стояв біля дошки, на якій уже висіли фотографії трьох загиблих дівчаток, Томаса Гейла та невідомих людей зі старого знімка. Міла тримала в руках папку з результатами експертиз, а Ніл уважно вивчав список працівників центру.
Маркус мовчки спостерігав за ними.
— Здається, маємо підтвердження, — нарешті промовив Нік. — Я отримав результати з місць, де знайшли Олівію, Емілі та Сару. Сліди, які раніше не вдалося ідентифікувати, збігаються з доказами, знайденими в будинку Томаса Гейла.
— Наскільки збігаються? — запитав Маркус.
— Достатньо, щоб говорити не про випадковість. Є й інші докази. У його комп’ютері відновили фрагменти файлів із фотографіями дівчаток, маршрутами їхнього пересування та нотатками про їхні родини. Він стежив за ними задовго до першого вбивства.
Рік повільно видихнув.
— Отже, Гейл убив усіх трьох.
— Так, — підтвердила Міла. — Тепер у нас є підстави офіційно вважати його вбивцею Олівії Беннетт, Емілі Картер і Сари Мітчелл.
Маркус подивився на фотографії трьох дівчаток.
Він не відчував полегшення. Лише гнів.
Томас Гейл був мертвий. Разом із ним зникла можливість дізнатися, чому він обрав саме цих дітей, що насправді означав проєкт «Новий гравець» і хто стояв поруч із ним у 2019 році.
А найгірше — Емма Вілсон досі не знайшлася.
— А тепер поясніть мені записку, — сказав Маркус. — «Новий гравець вступає в гру. Усі грішники будуть покарані». Гейл мертвий. Три дівчинки мертві. Хтось вирішив продовжити його історію або використати її для власної гри.
Ніл поклав список на стіл.
— Я не думаю, що це той самий тип злочинця. Гейл полював на конкретних дітей. Другий убивця обирає дорослих, яких вважає винними. Він не просто вбиває — він виносить вироки.
— Сам собі призначив посаду судді, — буркнув Рік. — Залишилося тільки придбати мантію.
— Судді дотримуються правил, — зауважив Ніл. — Ця людина сама вигадує закони, сама визначає провину й сама карає. Найнебезпечніше те, що вона, ймовірно, вважає себе правою.
Маркус підійшов до дошки й написав великими літерами:
ДРУГИЙ УБИВЦЯ — СУДДЯ.
— З’ясуйте, кого він вважає грішниками. Перевірте всіх людей зі старої фотографії, особливо тих, хто працював із дітьми. І продовжуйте пошуки Емми. Я не хочу, щоб ми настільки захопилися новою справою, що пропустимо ще одну жертву.
— Уже працюємо, — відповів Нік.
Телефон Маркуса завібрував. На екрані з’явилося повідомлення від Дарена.
«Знайшов дещо. Потрібно поговорити. Їду до тебе».
Маркус насупився.
— Що він знову знайшов? — запитав Рік, помітивши його вираз обличчя.
— Поки що не знаю.
— І ти вже хвилюєшся.
— Я не хвилююся.
— Авжеж. А я не люблю каву.
Маркус проігнорував його й набрав Дарена.
Той не відповів.
— Чудово, — пробурмотів Маркус. — Просто чудово.
Він іще не знав, що саме зараз людина, яка називала себе суддею, вже обрала наступну жертву.
І вирок було виконано.