Порожній будинок

Розіл 15.

Телефон Дарена задзвонив, коли він уже збирався їхати назад до відділку.
— Крос слухає.
— Де ти? — запитав Рік.
— Біля будинку Емми. Чому?
— Ти знайшов дівчинку?
— Ні. Будинок порожній. Мати зникла, сусіди нічого не знають. Я перевірив подвір’я й зробив фотографії, але поки що жодної зачіпки.
На іншому кінці запала коротка тиша.
— Дарене, тобі потрібно приїхати до нас.
— Що сталося?
— Ми знайшли тіло Томаса Гейла.
Дарен випростався.
— Він мертвий?
— Так. І залишив нам нову загадку. Маркус хоче, щоб ти був на місці.
— Я вже їду.
Він завершив дзвінок і завів двигун.
На кілька секунд його погляд затримався на будинку Емми.
Він відчував, що щось упустив. Не знав що саме, але інтуїція вперто підказувала, що ця адреса має значення.
Він знову глянув на фотографію рожевого ґудзика на телефоні.
Невеликий, круглий, із двома отворами.
Дарен збільшив зображення.
На поверхні ґудзика був маленький малюнок — біла зірка.
Він пригадав фіранки у вікні другого поверху. На них теж були зірки.
Збіг?
Можливо.
Але чому ґудзик лежав саме біля заднього входу?
Дарен надіслав фотографію Ніку й попросив перевірити, чи може він належати одягу Емми. Потім виїхав.
Він не знав, що в цей самий час у відділку Нік уже отримав інше повідомлення.
Відновлений архів «Мосту довіри» містив ще один документ, прихований серед старих файлів.
У заголовку стояло:
«Проєкт: Новий гравець».
А нижче — список прізвищ дорослих, які брали участь у програмі.
Деякі імена були закреслені.
Навпроти інших стояли дати.
Біля імені Томаса Гейла було написано: «Виключений».
Біля імені невідомої людини — лише одне слово:
«Наступний».
Коли Дарен прибув до будинку Гейла, на місці вже працювали криміналісти. Міла фотографувала кімнату, а Ніл стояв біля входу, розмовляючи з офіцером.
Маркус повернувся на звук автомобіля.
Побачивши Дарена, він насупився.
— Ти мав залишатися у відділку.
— Я перевіряв адресу зниклої дитини.
— Сам.
— Так.
— Після того, як отримав травму голови.
— Маркусе, якщо ти хочеш прочитати мені лекцію, зроби це після того, як ми знайдемо Емму.
Маркус замовк.
Дарен теж не відводив погляду.
Зрештою Маркус видихнув.
— Ти знайшов щось?
— Поки що ні. Але є деталь, яку я передав Ніку. Можливо, вона допоможе встановити, чи пов’язаний ґудзик біля будинку Емми з її зникненням.
— Добре. Надалі повідомляй мені, перш ніж їхати кудись сам.
— Я спробую.
— Дарене.
— Добре. Повідомлятиму.
Рік, який проходив повз, тихо промовив до Міли:
— Вони знову помирилися.
— Вони не сварилися, — відповіла вона.
— Звісно. А це не була суперечка, а дружній обмін думками.
— Ріку, якщо ти не перестанеш, я відправлю тебе допомагати Ніку з архівом.
— Забираю свої слова назад.
Міла усміхнулася й повернулася до роботи.
Дарен підійшов до тіла, зберігаючи дистанцію.
— Що відомо?
— Час смерті ще встановлюють, — відповіла Міла. — Але є підстави вважати, що Гейл помер до того, як ми отримали повідомлення про його адресу. Усе інше поки що припущення.
— А записка?
Ніл простягнув йому фотографію.
Дарен прочитав напис.
— «Новий гравець вступає в гру. Усі грішники будуть покарані».
— Це звучить так, ніби хтось вважає себе суддею, — сказав Ніл. — Він не просто хоче вбивати. Він хоче винести вирок.
— А Гейл був першим, кого він покарав? — запитав Дарен.
— Або тим, кого він змусив нас вважати винним, — відповів Маркус. — Ми не знаємо, яку роль Гейл відігравав у старій програмі.
Міла підвелася.
— Є ще одна річ. Біля тіла знайшли сліди паперу, схожого на той, з якого зроблено записку. Але на самій записці немає достатніх слідів, щоб одразу встановити автора. Лабораторія перевірить волокна, чорнило й можливі відбитки.
— А телефон Гейла? — запитав Маркус.
— Пошкоджений, але його можна спробувати відновити, — відповів Нік, який саме підійшов до них.
Він тримав планшет.
— І я знайшов дещо в архіві.
Маркус повернувся до нього.
— Що саме?
Нік показав документ.
— Проєкт із назвою «Новий гравець». Він пов’язаний із центром «Міст довіри». Учасники — дорослі, які працювали з дітьми або мали доступ до їхніх даних.
Дарен швидко переглянув список.
— Томас Гейл був у ньому.
— Так. Але його виключили. І ми поки не знаємо чому.

Ніл насупився.
— Тоді вбивця міг знати Гейла особисто. Або бути кимось із тих, хто брав участь у проєкті.
— Чи кимось, хто дізнався про нього пізніше, — додав Маркус. — Не звужуймо коло передчасно.
Нік прокрутив документ униз.
— Тут є ще один запис. Ім’я приховане, але позначка каже: «Наступний».
Дарен відчув холодок уздовж спини.
— Наступний грішник?
— Можливо, — сказав Ніл. — Або наступна ціль.
Маркус повільно взяв планшет.
— Нам потрібно відновити цей список повністю. Кожне ім’я, кожен документ, кожну дату. Якщо цей проєкт пов’язаний із загиблими дівчатами, ми повинні зрозуміти, чому.
Раптом телефон Дарена завібрував.
Повідомлення від Ніка — фотографія ґудзика, яку він надіслав раніше, з коротким коментарем:
«Знайшов схожий ґудзик на старому фото Емми з архіву школи. Але є проблема».
Дарен набрав його.
— Яка проблема?
Голос Ніка пролунав із гучномовця.
— Фотографію зробили два роки тому. Емма тоді носила куртку з такими ґудзиками. Але на останніх знімках із навчального закладу їх уже немає. Тобто знахідка може бути старою або взагалі не пов’язаною з нею.
Дарен заплющив очі.
Знову глухий кут.
— Зрозумів. Дякую.
Він завершив дзвінок і повернувся до команди.
— Ґудзик поки нічого не доводить.
Маркус кивнув.
— Тоді продовжимо шукати.
Дарен ще раз глянув на фотографію Томаса Гейла.
— Є щось, що не дає мені спокою. Якщо Гейл був частиною цього проєкту, чому його вбили саме зараз? І чому залишили нам записку?
— Можливо, новий гравець хоче, щоб ми почали з нуля, — припустив Ніл. — Щоб ми перестали дивитися на дітей як на єдині цілі й звернули увагу на дорослих, які були поруч із ними.
— Або він хоче, щоб ми втратили час, — сказав Маркус.
Рік озирнувся на будинок.
— У будь-якому разі, цей хлопець знає про наше розслідування більше, ніж нам подобається.
Міла закрила контейнер із доказами.
— І якщо він справді карає тих, кого вважає грішниками, нам треба дізнатися, кого він вважає наступним.
Усі погляди знову звернулися до списку.
Одне ім’я було приховане.
Одне слово залишалося незрозумілим.
«Наступний».
І десь у місті маленька Емма Вілсон усе ще не була знайдена.
Маркус дістав телефон.
— Усім підрозділам: знайти Емму Вілсон. Перевірити всі можливі адреси, лікарні, контакти родини. Ми не чекаємо, поки з’явиться ще одне тіло.
Він завершив дзвінок і подивився на команду.
— Відтепер ми розслідуємо дві справи: убивства дітей і смерть Томаса Гейла. І я хочу знати, що їх пов’язує.
Дарен повільно кивнув.
Він відчував, що вони стоять на порозі чогось значно більшого.
І цього разу злочинець не просто залишав підказки.
Він запрошував їх грати.
Але Дарен уже знав одне: якщо вони не зрозуміють правил, наступна партія може закінчитися ще однією смертю.