Ціна довіри

Дарен сів у машину й одразу набрав Ріка.
Той відповів після другого гудка.
— Якщо ти телефонуєш сказати, що знову поїхав кудись сам, я вже втомився вигадувати, як пояснювати це Маркусу.
— У тебе дивовижний талант передбачати майбутнє.
— Дарене.
— Добре, без жартів. Я знайшов того, хто зливає інформацію Кейну.
На іншому кінці запала тиша.
— Ти впевнений?
— Я звірив журнали доступу, час витоків і дані з кількох операцій. Це не випадковість. Людина користується службовими повноваженнями, щоб передавати матеріали. Ім’я — Натан Брукс.
Рік важко видихнув.
— Брукс? Той самий Брукс, який працював із нами на справі Роу?
— Саме той.
— Чорт.
— О, нарешті ти сказав щось розумне.
— Не дратуй мене. Де ти зараз?
— Біля будинку Маркуса.
— Чудово. Зайди всередину, скажи йому, що ти знайшов зрадника, і ми всі разом…
— Не можу.
— Що означає «не можу»?
Дарен кинув погляд на освітлені вікна будинку.
— Маркус із Сарою. Вони розбирають документи. Схоже, в них побачення.
— У них що?
— Не змушуй мене повторювати. Я й сам не очікував побачити Маркуса, який добровільно слухає когось довше п’яти хвилин.
— Дарене, це не смішно. Ти не можеш затримувати офіцера самотужки. Якщо Брукс справді працює на Кейна, він може бути озброєний. Або в нього є спільники.
— Я не збираюся влаштовувати перестрілку. Затримую його, забираю телефон і чекаю на вас.
— Тоді чекай на нас зараз.
— Ріку, якщо Брукс помітить, що ми його викрили, він утече. У нього є доступ до системи, до графіків чергувань і до матеріалів справи. Він знає, як ми працюємо.
— І саме тому ти не повинен діяти без Маркуса!
Дарен заплющив очі на секунду.
— Я знаю, що він скаже. Накаже чекати. Потім ми оформимо папери, погодимо операцію, а Брукс тим часом попередить Кейна. Ми втратимо єдиний шанс дізнатися, де той ховається.
— Ти знову вирішив, що можеш усе зробити сам.
— Ні. Я вирішив, що не хочу знову дивитися, як Кейн зникає, поки ми сперечаємося про процедуру.
Рік мовчав кілька секунд.
— Послухай мене уважно. Не геройствуй. Затримай його тільки за наявності законних підстав. Не їдь за адресою схованки сам. І щойно він буде в наручниках — телефонуй мені.
— Домовилися.
— Дарене…
— Що?
— Якщо з тобою щось станеться, Маркус мене живцем поховає.
— Тоді не забудь сказати йому, що я був надзвичайно приємною людиною.
— Ти нестерпний.
— Зате незабутній.
Дарен завершив виклик.
Потім відкрив карту й перевірив останнє відоме місце перебування Брукса.
Офіцер мав закінчити чергування за двадцять хвилин.
Дарен завів двигун.
— Ну що ж, Натан, — пробурмотів він. — Подивимося, кому ти продавав наші секрети.

Брукс стояв біля службового входу невеликого адміністративного корпусу, коли Дарен помітив його.
Він був без форми, у темному пальті, з телефоном біля вуха. Розмовляв тихо, озираючись на порожню парковку.
Дарен залишив машину за рогом і підійшов до нього пішки.
— Гарний вечір для секретних розмов, Нате.
Брукс різко обернувся.
На його обличчі на мить з’явився страх. Лише на мить, але Дарен його побачив.
— Крос? Що ти тут робиш?
— Хотів запитати те саме. З ким розмовляєш?
Брукс опустив телефон.
— Це тебе не стосується.
— Справді? Тоді, мабуть, тебе не зацікавить, що я перевірив доступ до матеріалів справи. А ще — збіги між нашими операціями й появами людей Кейна.
Обличчя Брукса змінилося.
— Ти не розумієш, у що лізеш.
— Цю фразу я вже чув. У Кейна, здається, дуже обмежений словниковий запас.
— Ти повинен відійти від цієї справи.
— А ти повинен був не продавати своїх колег.
Брукс раптово кинувся до дверей корпусу.
Дарен перехопив його за плече.
— Стояти!
Офіцер ударив його ліктем у груди, вирвався й спробував дістати щось із кишені. Дарен відступив на крок, притиснув його до стіни й заломив руку за спину.
— Руки! Зараз же!
— Ти робиш величезну помилку! — прошипів Брукс.
— Це вже друга людина за останню добу, яка намагається переконати мене, що я помиляюся. Починає набридати.
Дарен швидко перевірив його руки й побачив, що Брукс намагався дістати телефон, а не зброю. Це не робило ситуацію менш небезпечною.
Він одягнув на офіцера наручники.
— Натан Брукс, ви затримані за підозрою в незаконному розголошенні службової інформації та можливій причетності до перешкоджання розслідуванню. Про ваші права вам повідомлять офіційно.
— Ти не маєш права!
— Усі свої скарги зможеш написати у відділку. Я навіть дам тобі гарну ручку.
Дарен викликав патруль і повідомив Ріку, що затримання відбулося. Потім відвів Брукса до стіни, не дозволяючи йому наблизитися до машини.
Коли приїхав патруль, Дарен передав затриманого колегам і показав їм зібрані докази. Далі все відбулося за процедурою: Брукса доправили до управління, його телефон вилучили, а інформацію про затримання внесли до відповідних журналів.
Дарен уже збирався виходити, коли Брукс раптом заговорив.
— Ти навіть не уявляєш, скільки людей він контролює.
Дарен зупинився.
— Кейн?
Брукс нервово ковтнув.
— Він не просто вбиває свідків. Він знає, чого вони бояться. Знає, на що вони готові піти, аби зберегти своїх близьких.
— Ти передавав йому наші дані?
— Я передавав інформацію.
— Не грайся зі словами.
Брукс підняв на нього очі.
— Спочатку я думав, що допомагаю йому знайти документи. Він сказав, що хоче знищити докази незаконних експериментів і врятувати людей, які можуть постраждати через стару програму. Потім почали зникати свідки. Я зрозумів, що він брехав.
— І все одно продовжив?
— Він знав про мою родину.
Дарен відчув, як усередині здіймається холодна лють.
— Ти дозволив йому використати нас.
— Я намагався вижити!
— А Евелін? А Томас Грей? А всі ті люди, яких він змусив мовчати? Вони теж просто намагалися вижити.
Брукс відвів погляд.
— Я можу дати тобі адресу.
Дарен миттєво зібрався.
— Яку адресу?
— Схованки. Місця, де Кейн зберігає частину документів. Я отримував звідти інструкції. Не знаю, чи він там зараз, але це єдине місце, яке я можу назвати.
— Кажи.
Брукс назвав адресу старого промислового комплексу за містом, біля покинутої станції технічного обслуговування. За його словами, там був склад, який офіційно належав компанії, ліквідованій кілька років тому.
Дарен записав адресу.
— Чому ти не сказав про це раніше?
— Бо боявся його.
— Тепер тобі доведеться боятися не лише його. Ти відповідатимеш за те, що зробив.
Дарен відійшов до коридору й набрав Ріка.
— Я затримав Брукса. Він зізнався, що передавав інформацію Кейну. І назвав можливу схованку.
— Ти цілий?
— Так.
— Ти зараз де?
— У відділку. Збираюся їхати до вас.
— Чудово. Нікуди не їдь. Я вже повідомив Маркуса. Ми…
У коридорі щось глухо грюкнуло.
Дарен озирнувся.
Один із патрульних вийшов із кімнати для оформлення затриманих, тримаючи в руках папку.
— Детективе Крос, тут потрібен ваш підпис…
Дарен прикрив телефон долонею.
— Зараз.