48

     Коли Матвій дістався так званого офісу Гріма, на вулиці вже стемніло. Як завжди, біля будівлі стояло кілька машин. Однак, побачивши серед них міліцейську, хлопець різко зупинився. Чомусь це здалося йому підозрілим. Він розвернувся й відійшов убік, а потім попрямував до невеликого парку неподалік. Знайшовши лавку в затишному, непримітному місці, Матвій сів і став чекати.

    Минуло понад годину, перш ніж він помітив, як міліцейська машина виїхала з двору й поїхала геть. Зачекавши ще хвилин десять, хлопець нарешті наважився знову піти до Гріма. Піднявшись до кабінету, Матвій побачив охоронця, який, здається, уже засинав над кросвордом. Хлопець запитав, чи може увійти. Той лише кивнув. Постукавши, Матвій відчинив двері й зайшов усередину. У кабінеті був тільки Гриф. Він на мить відірвався від монітора й поглянув на відвідувача.

— А, це ти. Заходь…

— Дякую. А де Грім?

— Яка різниця? Ти приніс те, що він просив?

— Так.

— То клади на стіл і можеш іти! — наказав Гриф.

     Матвій на мить замислився.

— Грім просив передати йому особисто в руки.

— Ну то й передавай. Я його права рука!

— Так, але…

— Що «але»? Віддавай папку!

— Грім просив віддати її особисто йому.

— Ти бачиш, що його немає? А інформація з цієї папки йому вкрай потрібна! Щойно його забрала міліція, і тільки те, що лежить у папці, може його врятувати! Тому не сперечайся!

    Матвій замислився. Міліцейська машина справді стояла біля офісу, а потім поїхала геть. Цілком можливо, що правоохоронці забрали Гріма. І, можливо, у цій папці дійсно були докази, здатні довести його невинуватість.

     Але ж Грім наказав передати папку особисто йому! Отже, Матвій мав виконати саме цей наказ.

— Я не сперечатимуся, — спокійно відповів він. — Просто зачекаю Гріма в коридорі!

     Не давши Грифу можливості щось заперечити, хлопець швидко вийшов із кабінету.

     У коридорі він сів поруч з охоронцем.

— Грім наказав зачекати на нього тут, — пояснив Матвій.

     Охоронець лише знизав плечима й знову повернувся до кросвордів.

     Час минав, але Грім не повертався. Гриф теж не виходив із кабінету. Охоронець лише раз кудись відлучився, а коли повернувся, знову сів за свій стіл.

     Він виявився зовсім не говірким, і це цілком влаштовувало Матвія. Хлопець сидів поруч із ним на лаві, міцно притискаючи папку під курткою, і щосили намагався не заснути.

     Надворі давно настала ніч. Здавалося, уже минула ціла вічність відтоді, як він прийшов сюди. Звісно, Грім навряд чи з'явиться такої пори, особливо якщо справді перебуває в міліції.

Хоча це могло виявитися неправдою. Можливо, Грім десь розважається, а Гриф просто намагається його обдурити. А може, вони взагалі змовилися й тепер перевіряють Матвія. Від цих думок хлопцеві ставало дедалі неспокійніше. Він не знав, чому має вірити, але одне розумів чітко: папку віддасть тільки Гріму.

     Минуло ще трохи часу. Охоронець на кілька хвилин зайшов до кабінету Грифа, а потім вийшов звідти з чайником і взявся готувати собі каву. На подив Матвія, він запропонував напій і йому. Спочатку хлопець вирішив погодитися. Зрештою, кава допоможе трохи прогнати сон.

— Можна й випити, — відповів він.

— Добре. Зараз піду візьму в Грифа чашку!

— О, ні, не треба його турбувати! — заперечив Матвій.

— Та яке там турбувати? Він не буде проти, — відмахнувся охоронець і відразу попрямував до кабінету.

      Його не було хвилини три. Коли охоронець повернувся з чашкою, то відразу підійшов до столика, на якому стояв чайник, і заходився готувати каву. Матвій теж підвівся й підійшов ближче. Саме тієї миті, коли охоронець відкрив тумбочку, щоб дістати цукор, хлопець випадково зазирнув усередину. Там стояло кілька чашок. Матвій мимоволі насупився. То навіщо було йти по чашку до Грифа, якщо тут їх і так вистачало?

    Ця дрібниця здалася йому дивною. Можливо, він просто втомився й починав підозрювати всіх навколо. Але після всього, що сталося сьогодні, довіряти комусь навмання Матвій не збирався.І тепер він уже не був певен, що пропозиція випити кави була звичайною ввічливістю.