Розділ 9

Туман у каньйоні був густим, як молоко, і кожне іржання коня відбивалося від високих скель тривожним ехом. Еліза міцно стискала поводи, а серце калатало в такт копита Цвіркунчик. У голові панував хаос: образ Кейна, який дбайливо перестеляв ліжко, боровся з холодним поглядом незнайомця в аптеці. Якщо той чоловік — людина Блека, то як він дізнався? Як знайшов її в цьому забутому Богом Дедвуд-Кріку саме тоді, коли Кейн був поруч?

Вона виїхала на невелику розщелину, де між камінням жевріло багаття.

Кейн стояв біля розкладеної карти, обговорюючи щось із трьома похмурими чоловіками. Поруч, складена рівними рядами, виблискувала в тьмяному світлі вибухівка — динамітні шашки з короткими ґнотами. Побачивши вершницю, чоловіки миттєво схопилися за револьвери, але Кейн різко підняв руку, зупиняючи їх.

Його очі розширилися від щирого здивування. Він зробив крок назустріч, забувши про карту.

— Елізо? — його голос прозвучав хрипко, майже злякано. — Що ти тут робиш? Я ж сказав тобі чекати в місті.

Вона зіскочила з коня, важко дихаючи, і не знімаючи його куртки, яка тепер здавалася їй або щитом, або пасткою. Її погляд ковзнув по динаміту, по озброєних людях, які явно готували засідку на обоз зі сріблом.

— В аптеці був чоловік, Кейне, — випалила вона, ігноруючи його питання. — Зі свіжою раною, яку він наніс собі сам. Він розпитував про мою родину, про те, звідки я приїхала. Він шукав мене.

Вона підійшла впритул, дивлячись йому прямо в очі, намагаючись знайти там бодай тінь провини чи жадібності.

— Люди Блека не могли знайти мене самі. Тільки якщо хтось не вказав їм шлях за гарну винагороду. Ти готуєш перехват срібла... Тобі мало грошей, Кейне? Чи ти вирішив отримати все й одразу — і срібло, і премію за мою голову?

Чоловіки за його спиною перезирнулися, один із них почав повільно зводити курок. Кейн навіть не обернувся на звук. Він дивився тільки на Елізу, і в його погляді замість очікуваної іронії вона побачила лише гострий, майже фізичний біль від її слів.

— Ти справді думаєш... — почав він тихо, роблячи крок до неї, — що після всього, що було в тій кімнаті, я б виміняв тебе на брудні папірці Блека?

Він простягнув руку, щоб торкнутися її передпліччя, але вона відсахнулася, і цей рух зачепив його сильніше за будь-яку кулю. Його обличчя знову стало кам'яним, як скелі навколо.

— Якщо він у місті, то ми запізнилися з перехопленням, — відрізав він, звертаючись уже не до неї, а до своїх людей. — Збирайтеся. План змінюється. Якщо Блек надіслав мисливця за головами, він прийшов не один.

Кейн стояв нерухомо, і здавалося, що навіть вітер у каньйоні затих, прислухаючись до його слів. Він не намагався виправдовуватися, не розмахував руками. Його постать виглядала масивною і втомленою на тлі ящиків із динамітом.

Він зробив ще один крок — повільний, даючи їй можливість відступити, якщо вона все ще йому не вірить. Але цього разу він дивився прямо в її налякані очі, і в його погляді була та сама чесність, яку вона бачила вночі, коли він перестеляв її ліжко.

— Слухай мене уважно, Елізо, — промовив він низьким, твердим голосом, у якому не залишилося місця для жартів. — Я бандит. Я грабував диліжанси, підривав сейфи і навряд чи коли-небудь потраплю до раю. Але я не зрадник. І я ніколи, чуєш, ніколи не воюю з жінками. Тим паче — з тобою.

Він на мить замовк, шукаючи в її погляді бодай тінь того розуміння, яке виникло між ними в аптеці. Його пальці мимоволі торкнулися здорового плеча, ніби він хотів заприсягтися власним життям.

— Те, що сталося в місті... Я не знаю, як вони вийшли на твій слід. Можливо, хтось на пошті побачив лист, можливо, випадковий перехожий упізнав обличчя. Але це не я. Для мене ти — не премія від Блека. Для мене ти — та дівчина, яка врятувала мені руку і не побоялася вийти до шерифа в одній сорочці.

Він обернувся до своїх людей, які вже пакували спорядження, і знову глянув на неї.

— Якщо той чоловік в аптеці — мисливець за головами, він не чекатиме. Він уже кличе своїх псів. Блек не прощає втечі, а я не прощаю тих, хто загрожує моїм людям. А ти тепер — зі мною. Подобається тобі це чи ні.

Еліза відчула, як її підозри починають танути під важкістю його слів. Кейн міг бути жорстоким, міг бути небезпечним, але в ньому була та дика, первісна честь, яка не дозволила б йому продати її за жменю срібла.

— Вір мені, — додав він зовсім тихо, майже одним рухом губ. — Хоча б цей останній раз

Кейн не зробив жодного зайвого руху. Він бачив її вагання, бачив, як пальці Елізи нервово стискають краї його куртки, але не став підходити ближче чи вмовляти. Він знав, що довіра в цих краях важить більше за золото, і її неможливо вибити силою.

— Подумай, — кинув він тихо, майже невагомо, і в цьому слові було поваги більше, ніж у всьому етикеті Бостона.

Він різко розвернувся до своїх людей, і його голос миттєво змінився — став сухим, владним, наче удари батога. Весь той м’який наліт, що з’явився вночі в аптеці, зник без сліду. Перед Елізою знову був ватажок банди, який готується до бою.

— Слухайте сюди! — гаркнув він. — Весь план зміщується. Ми не чекаємо, поки вони самі прийдуть у пастку. Якщо в місті «щури» Блека, значить, вони знають про каньйон. Готуйте зброю, перевірте кожен револьвер. Динаміт тримати напоготові, але без моєї команди ґноти не підпалювати.