3

- То що ти вирішила? - Запитала мене Марина, як тільки ми присіли за столик у столовій неподалік від офісу. В цьому районі знаходилися офіси безлічі солідних компаній, тож ця столова користувала популярністю в обідній час. До того ж тут реально смачно готували й не було гидкого запаху з кухні, як це було в столовій при універі. Як згадаю той сморід, то й дотепер в животі починається шквал, який вже за пару секунд підходить до горла...

- Про що ти? - Подруга деколи вміла перемикнутися з теми на тему настільки несподівано, що залишалося тільки вирячити очі та здогадуватися, що вона мала на увазі. Чимчикуючи сюди вона запитала мене про вчорашнє романтичне побачення і я їй все розповіла, не приховуючи деталей. Дівчина звичайно ж не зрозуміла чому я не плигнула відразу в ліжко до Рината, але ми нібито тему закрили. І до чого тепер це питання?

- Та про корпоратив, про що ж ще? - От за що любила подругу так це за те, що вона не корчила з себе якусь круту бабу зі здоровенними губами та грудьми п'ятого розміру, ввечері в неї може бути рандеву з будь-яким чоловіком будь-якого соціального статусу, а зараз вона не соромлячись запихала в себе відбивну та ще й салату в рота затрамбувала і їй це зовсім не завадило поставити мені таке от питання.

- А, ну та звичайно ж, ми ж то вже цілих дві години про це говоримо, так? Оце я дурепа, взагалі ні чорта не розумію в наших розмовах! - З сарказмом вимовила я дивлячись на те, як Марина боролася з їжею в роті й одночасно стримувала сміх, який вже був на підході й міг тією хвилею, яка підходила їй до горла, окропити всю мене з ніг до голови.

- Шановна подруго, я звичайно не хочу такого нічого сказати, - пережувавши нарешті промовила дівчина, - але можливо й справді ти не надто розумна?

- А ти хочеш, щоб це був твій останній обід в житті? - Я взяла пластиковий ніж та наставила на подругу підколюючи її й обидві ми розсміялися з таких от дурощів. Як же добре було зберігати ось таку дружбу упродовж стількох років, де можна було не грати роль якоїсь до біса вихованої людини та приховувати свої наміри, а бути такою як є. Робити все від душі, бо розумієш, що таке саме дурбецало сидить зараз навпроти тебе та театрально розвело руки в боки ніби при пограбуванні.

- Ні, ну реально, ти думаєш, що по тобі не видно, коли ти переживаєш та щось обдумуєш? - Вгамувавши сміх сказала Марина. І ця фраза й мене повернула до реальності й не залишилося й натяку на усмішку.

- Наскільки все помітно? - Не було сенсу приховувати від подруги, що я і справді пів дня вже обдумувала той бісовий корпоратив та вирішувала, як правильно вчинити. З одного боку мені анітрохи не хотілося перебувати поруч з босом у не формальній обстановці, а з іншої - я не так вже й багато заробляю, щоб розкидуватися грошима направо-наліво та таким чином позбавити свою дочку якогось подарунку чи чогось іншого корисного у нашому з нею житті.

- Та звичайно! У тебе на обличчі було написано "eror" так, як на наших офісних комп'ютерах при збої програми. - Марина знала вже мене достатньо давно, тому думаю їй навіть без слів було зрозуміло, що я маю якісь роздуми й роздуми не надто приємного характеру. - Чого ти боїшся? Що Пашка тебе затисне в кутку чи що?

- Мені не надто приємна його компанія в не формальній обстановці, якщо чесно. - Я була гранично чесна з нею, тому не бачила сенсу ходити навколо.

- Значить все-таки боїшся. - З розумінням справи похитала подруга головою та розкинулася на стільчику. - Так можливо дати мужику того, чого він хоче та радіти життю з премією та всякими приємними бонусами?

- Та ні, дякую, не хочу тебе позбавляти цих "бонусів", так що залиш ці подаруночки собі, - підколола я дівчину. Хоча це якщо з якої сторони ще подивитися, адже це була щира правда й вона сама мені розповідала, що Павло Олександрович пару разів купував їй невеличкі подарунки за "гарного проведений час разом". Та що тут говорити, я навіть в розмові з нею не вживала такого простяцького "Пашка", яке постійно проскакувало від неї.

- Ага, ось так ти зі мною? - Скрутила подруга руки на грудях та набундючилася, - тобто я хочу тобі настрій підняти, а ти отак от з подругою вчиняєш?

- Яким це чином підняти? Запропонувати поріднитися з власним босом? - Здивовано припідняла я брову не розуміючи її в цей момент.

- Та біс з ним з тим босом, - махнула рукою Марина ніби надокучливу муху від себе відганяла, - звичайно це не така масштабна подія як корпоратив, але все ж...

- Ну тоді розповідай, чого ти тягнеш? - Якщо це було щось приємне і не пов'язано з тим, щоб лягати з кимось в одне ліжко, то вартує послухати подругу. Деколи й з її ротика вилітає щось вартісне.

- Ну гаразд, слухай, є тут одна тема...

- Ти колись чула про "таємного санту"? - Спитала у мене подруга з таким завзяттям та в очікуванні моєї відповіді відкрила рота, ніби була готова тут і зараз засмакувати ще й тортика.

- Це якийсь нічний клуб чи що? - Якщо чесно, то від Марини тільки такого й можна було очікувати. Вона була в курсі всіх подій у сфері нічних клубів та сфер пов'язаних з зустріччю людей одне з одним. Я маю на увазі в основному зустрічей в плані романтичних побачень. Не один раз вона мені радила щось з розряду сайту знайомств або побачень наосліп, тож і наразі я очікувала щось схожого. Але от "таємний санта"? Звучить якось дивно, якщо врахувати в якому річищі я мислила. 

- З такою то назвою? - Не втрималася подруга та почала ржати як гієна привертаючи увагу присутніх. Для неї це була нормальна практика загалом, тому що в такому разі на нас звертали увагу в якомусь ресторані чи кафе і жінки просто розглядали нас з інтересом, а чоловіки наважувалися підійти та познайомитися ближче. Тож цей божевільний сміх Марина перетворювала в плюс для себе, що не можна було сказати про мене, тому що я б бажала просто поговорити з нею про те та про се і мовчи з'їсти свою страву й почимчикувати спокійно додому.

- Хто тебе знає? Ти завжди знаходиш як те порося болото в будь-якій ситуації, тож що дивуватися з такої то назви? - Ну от щира правда, дівчина як магніт притягувала всякі дивні та навіть пікантні ситуації до себе, що якийсь там санта міг бути просто черговим її кавалером, якого вона так називала через їхні там тільки їм зрозумілі дорослі ігри. Вона то любила експерименти у всіх проявах цього слова, тож не варто було дивуватися нічому, якщо її знати доволі таки вже довго.