2

- Ангел, прокидайся давай, час збиратися в садочок, - підійшла я до ліжечка донечки та поцілувала її в чоло. А після відправилася відкрити фіранки на вікні, щоб сонечко пробралося в кімнату та стимулювало малу до пробудження. - Я на тебе чекаю у ванній кімнаті.

У нас з дочкою було заведено разом чистити зуби вранці та снідати. Саме такі моменти я вважала проявом справжньої, міцної родини й судячи з емоцій малої, то їй ця традиція подобалася і вона залюбки приєднувалася до мене під час ранкових процедур.

- Доброго ранку, мамо, - прощебетала Ангеліна як тільки забігла у ванну кімнату і я відразу нахилилася та підставила їй щоку для ранкового поцілунку. А потім схопила свою щіточку та почала старанно вичищати свої зубчики. Донечці вистачало якихось пару хвилин, щоб відійти від сну й потім вона вже настільки включала позитив та гарний настрій, що я заряджалася від неї цими приємними емоціями та вже з щасливою усмішкою на обличчі вирушала на роботу.

- Смачно? - Поцікавилася я в неї, коли вона вже сиділа за столом та за щічки наминала кашу. Я намагалася якось змінювати раціон харчування час від часу, але без каші не виловиш рибку зі ставка, тож потрібно вживати її попри не надто приємний смак. Я звичайно додавала туди всякі фрукти для більш приємного смаку, але в основному діти не люблять цю страву. Тому мені потрібна була думка Ангела, щоб через десятки років вона не плювалася від того, що тільки б десь чула назву каші.

- Дуже! - Закивала енергійно маленька і судячи з того, як вона завзято її їла, то я могла й справді бути впевнена, що це правда. Ангеліна ніколи не брехала мені й говорила завжди правду, якою б вона не була для мене гіркою. - Як пройшло побачення?

Я навіть застигла на місці не очікуючи на таке питання, тому та сама каша почала випадати з ложки на стіл та забруднювати поверхню. 

- Та...добре. - Я все ж змусила взяти себе швидко в руки та підірвавшись з місця прибрати сліди свого ступору. - Це тобі бабуся розказала про побачення?

- Так, - кучері малої почали підплигувати разом з кивками її голови, - сказала, що ти шукаєш тата для мене.

Ох і... триндець! Ну й мама, вона вже настільки захопилася засватати мене хоч за когось, що навіть малій не соромиться казати про ці нюанси. Я звичайно розумію, що вона не хотіла брехати внучці, але б краще сказала, що я маю зустріч з подругою або якусь понаднормову роботу, нащо малу посвячувати в такі деталі?

- Зрозуміло, - прибрала я тарілку та почала її мити, бо вже певно шматок би в горлі не поліз після того, як мимовільно донька згадала за вчорашнє побачення, яке мені хотілося спалити як папір у вогнищі - швидко та безслідно. - Ангел, а ти поїдеш зі мною сьогодні вибирати новорічні вогники та чарівні статуетки для нашої ялинки?

Перевела погляд на малу та підморгнула їй. Я точно знала, що це спрацює і відверне її увагу від розмови про моє побачення, а мені теж варто було подумати про щось хороше, а не про нахаб мужиків, які хотіли тільки отримати подаруночки... Дорослі подаруночки від жінки...

- Так, так, таааааааааааккккккк... - Ангеліна підскочила з крісла та почала радісно плигати по кімнаті та задирати руки догори і її настрій моментально передався й мені. Новорічні свята для нас з нею були завжди чимось особливим і магічним, тому ми разом задовго до зими вирішували, що хочемо купити до ялинки та які саме прикраси у нас будуть красуватися на дереві. Подобалося настільки не саме свято, а вся ця підготовка та планування. Як говорять - апетит приходить під час їжі.

- Супер, тоді домовилися. А тепер нумо вирушати в садок. Час дуже скоро мине й потім ми зустрінемося та підемо в магазин, де купимо гарних іграшок, так? 

- Так! - Підбігла до мене донечка та кинулася в обійми, які я дуже щасливо підхопила та пригорнула до себе моє найбільше щастя в цьому житті. - А він буде з нами наряджати ялинку?

- Хто? - Мала вже стояла навпроти мене й дивилася на мене очима повними ентузіазму.

- Ну той дядько, з ким ти вчора зустрічалася. - Ех, все ж таки не вийшло змінити тему до кінця... Погана з мене актриса...

- Напевно, що ні, в нього багато справ. - Як мені не прикро було трішки псувати настрій донечки, але краще зараз сказати правду, ніж потім розчаровувати її під час свят. Не хотілося б засмучувати її в самий розпал святкування.

- Ну нічого, - Ангеліна хоч і трішки засмутилася, це буквально промайнуло у неї в очах на пару секунд, але швидко вивітрила ці емоції з себе та весело усміхнулася, - я загадаю бажання на новий рік і воно збудеться.

- Яке бажання, сонечко? - Не тямуще подивилася я на дівчину не розуміючи як бажання пов'язано з тим, про що вона говорила раніше.

- Загадаю Санті, щоб він мені відправив татуся й він завжди мав час на нас з тобою. Він же не задихнеться у мішку? 

- Ні, сонечко, ні... все буде добре. - Вимовила я через силу, бо все в горлі пересохло, а серце настільки почало обливатися кров'ю в цей момент, що мені здалося, що все тіло ніби горить у вогні... Я явно не очікувала таких слів від донечки й до того ж Санта у вигляді її мами явно не знала, як виконати її таке неординарне бажання...

***

Відвізши Ангела в садочок та пообіцявши її забрати чимшвидше та поїхати на закупки новорічних предметів декору, я вирушила на роботу. Офіс компанії в якій я працювала знаходився ледве не на іншому кінці міста, але оскільки робота була непогана по зарплатні й кількості роботи, то приходилося долати шлях у двадцять кілометрів. Добре, що я змогла відкласти дещо грошей на придбання авто й мої батьки допомогли в цьому плані, тому хоча б так вирішувалося питання потрапляння на роботу. До того ж з появою дочки додався садочок та лікарні, куди потрібно було доволі таки часто їздити, тож автомобіль явно допоміг з розв'язанням цих проблем.

- Привіт, трудяга, як справи? - Застала я свою подругу Марину, коли та носом ледве не підписувала якісь документи, над якими вона схилилася підперши голову обидвома руками. Тому ефект моєї появи був і справді непоганим - дівчина підірвалася на місці та виструнчилася як по команді, напевно думаючи, що завітало керівництво й зараз вона отримає по перше число.