1

- Тобі тут подобається? - Ставить питання красивий брюнет з синіми очима, який сидить навпроти мене та з завмиранням чекає відповіді. А що я можу відповісти, крім як задоволено промовити "так" з усмішкою на обличчі? Мені цей заклад не те що подобається, я чесно кажучи в шоку від того розмаху, з яким тут все облаштовано.

Це ресторан у самому центрі міста, а оскільки наше місто це столиця нашої країни, то певно не варто говорити, що зроблено тут все зі смаком та як кажуть в народі - "по богатому". Але я все ж скажу, тому що негоже самій насолоджуватися цією атмосферою та не поділитися з вами. Я не жадібна, так що зараз спробую передавати вам повну картину всього того, що зараз відбувається навколо мене. А ви там давайте зручненько присядьте та візуально насолоджуйтеся разом зі мною.

В цьому ресторані все виглядає ідеально, від дерев'яних предметів інтер'єру, які так гармонічно поєднуються одне з одним, до відтінків на стінах. Не якісь там різноколірні гами, які можуть завдяки своїй яскравості пропалити в очах дірку, а пастельні відтінки, в яких в основному поєднуються коричневі та оливкові барви. Поглянути до верху, так можна відкрити рота від подиву, що доволі ганебно робити в такому шикарному закладі, а все тому, що кришталеві люстри просто вражають своєю величчю та витонченістю. Таке складається враження, що сюди можна приходити тільки подивитися на них, як в музей, про яку їжу може йти мова. Але мова ця все ж таки заходить, й до того ж тільки спробувавши місцеву кухню розумієш, що варто все ж час від часу поглядати на стіл, куди прислужливі офіціанти виставляють наїдки різного штибу. У повітрі прямо витає дух насолоди та бажання розслабитися та відкинутися на спинку такого м'якого крісла й просто дивитися на це все й усвідомлювати, що для якихось людей це не одиничні походи сюди, а постійні вечері та проводження часу разом з рідними та друзями. А завершує, точніше я б сказала ефектно підсумовує всю цю пишноту чоловік, який запросив мене сюди на побачення та зараз дивиться на мене, як на щось екзотичне. Ніби я не проста жінка, яких навколо повнісінько, а якась королева, яка спустилася зі свого трону та порадувала його своєю компанією.

- Щиро дякую, що запросив мене сюди. Тут дійсно неймовірно! - Говорю чисту правду, тому що раніше у мене не було можливості побувати в таких закладах. Не дозволяла я собі таких розкошів маючи дитину й розуміючи, що один похід в такий от ресторан це майже третина частина заробітку за цілий місяць. Все ж таки оператори не зароблять стільки грошей, щоб ось так от розкидуватися ними направо та наліво. Ну я точно не з таких, бо мені варто тепер було думати не тільки про себе, а й про мого маленького Ангела. Саме так я називала свою улюблену дочку. Точніше звали її Ангеліна, але для мене вона була Ангелом, який спустився з небес та наповнив моє життя безмежним щастям та бажанням віддавати сповна всю любов, яка була у мене всередині.

- Я вважаю, що така неймовірна жінка, як ти, достойна найкращого, і цей заклад в порівнянні з тобою ніщо. Просто пшик. Так що не дякуй люба Альбі, мені за честь запросити тебе на побачення. - Мене від цих слів відразу накрило рум'янцем, який почав розповзатися по моїх щоках та показувати ступінь збентеження в даній ситуації.

- Ти мене прямо засипаєш компліментами. - Все що я змогла видавити з себе в цю мить, бо вже очі почало щипати від сліз, які накочували нестримною хвилею та готові були прорвати укріплення з секунди на секунду. Мені аж не вірилося, що є такі чоловіки, які можуть робити жінку щасливою говорячи їй такі щирі та приємні для неї слова без задньої думки в голові. Я вже й не вірила, що такі чоловіки існують в цьому світі.

- Так це тільки початок, - задоволено посміхнувся Ринат, - сьогодні я закидаю тебе не тільки компліментами, а й дечим іншим...

- Що...що ти маєш на увазі? - Я відклала вилку в сторону та зосередилася на погляді чоловіка, щоб точно побачити в ньому всі наміри, адже, як відомо - очі не брешуть. Й там є дещо побачила. Дещо, що завело забіг мурах, які табуном помчали по моєму тілу розпалюючи його та доводячи до стану горіння.

- Альбі, ну давай без цього, - він теж відклав в сторону всі прилади з рук та опустив одну з них на мою руку розжарюючи обстановку до критичної температури, - ми з тобою дорослі люди, а дорослі люди роблять деколи такі дикі та бажані речі, що на наступний ранок їм стає навіть соромно. Так що я налаштований зробити з тобою сьогодні настільки безумні речі, що завтра ми вдвох просто будемо згорати від сорому... Але це буде завтра, а зараз настав час приємних утіх...

***

- Ну що, як там все пройшло? Все добре? - Як тільки переступаю поріг своєї квартири, так до мене відразу виходить мати та зустрічає даними питаннями. І їй це справді дуже цікаво, вона це не питає просто заради галочки, а й справді хоче почути як воно все було.

- Все добре. - Як можу видавлюю з себе посмішку та обіймаю мати, щоб вона не побачила у моєму погляді розчарування. Саме мати була активним ініціатором того, щоб я знайшла собі другу половинку та саме вона запропонувала посидіти з Ангеліною, поки я буду відсутня. Тому мені було прикро засмучувати її новиною, що Ринат це явно не та людина, з якою мені разом по життю. Так, він красиво вмів робити компліменти, так, зробив такий широкий жест у вигляді сьогоднішньої вечері в ресторані, але його бажання зводилося до одного... До ліжка, в яке він мене хотів затягнути та просто взяти своє та почимчикувати в пошуках нової жертви. Чому я так вирішила? Та тому що після того, як я спитала чому він так поспішає, адже ми знайомі з ним буквально тиждень, а його наче підмінили й він сказав... Вставлю тут цитату самого Рината, щоб не було нічого від себе й ніхто не сказав, що я щось вигадую.

"А ти думаєш я просто так сюди тебе привіз? Думаєш просто так я заплачу за ці чортові дорогі страви, які ти в себе тільки но впихала? Думаєш така цяця, що з себе корчиш дівчинку без досвіду?" - ось таке от він вивалив на мене, а це я ще прибрала всі лайливі слова, якими він прекрасно підживлював свою промову, та ще той тон, яким він це все висловлював. Люди навколо нас почали обертатися та дивитися на нас ніби на якихось божевільних, й оскільки я просто не чекала такої зміни збоку Рината, то просто відкривала та закривала рота від шоку, як викинута на сушу риба й не могла нічого йому протиставити. Таке складалося враження, що він весь цей час просто носив маску доброти та щирості, а моє не бажання розділяти з ним ложе просто зірвало ту маску до біса і він показався у всій красі. Тому добре що я хоча б змогла втекти звідти та ніяк не продовжувати цей конфлікт. А який сенс? Якщо цей дурбецало говорив такі слова, значить інші жінки були більш згідливі й відпрацьовували вечерю, вірно? Тому він і звик до легких перемог та піддатливих жертв. Нехай і далі шукає таких от любительок лобстерів та м'якенького ліжка, я явно шукаю іншого в цьому житті.