Розділ 12

Затуманена свідомість перенесла у вересень 1942 

 Кормаков розправивши плечі сидів за столиком біля згорбившись Петиліня:

-Лице поростіше зробити - він поплескання по плечі напарника - Все нормально закінчилося. 

 Зробивши затяжку , налив в стакан горілки . 

-Ну це зараз пронесло. Зав'язувати треба з цими справа.

-Не нуди - Корма простягнув стакан - Все нормально. 

 Притримуючи пальцями запалену цигарку , підняв стакан . Вдаривши об стакан товариша , випив. Зробивши затяжку, побачив як у дверях пивної зайшла молоденька білява у в'язаному бері. Вставши , Кормаков підійшов до дами. 

-Мадам - сіяючи на всі тридцять два зуби Корма , дещо хитаються підійшов до дівчини. Галантно поцілувавши руку , сказав - Яка квітка до нас завітала.  

-Слухай но дядю - пролунало по заду - відвали .

 Обернувшись , Кормаков побачив молодого хлопця в модній кепці - малокопійці. 

-Слухай щеня - в тон йому сказав чоловік , схопивши за лице , і штовхнувши в зал - Відвали. 

 Не встигши нічого усвідомити , отримав удар в щелепу. Тільки стіна , на яку він обіперся , врятувала від падіння. Підбігши Петилін , ударив хлопця з заду. 

 Молодий хлопчина швидко очухався , і сильним ударом повалив другого нападника на землю. Але це дало декілька секунд передиху Кормакову. 

 Петиліна уже били ногами товариші хлопця , про нього ж забули. Кормаков, не гаючи часу , побіг до виходу . Прямо в руки залетівши постовим. 

Свідомість , під дією морфію , зробила новий ривок. На цей раз Корму занесло в табір під Норильськом, на початку 1943 року 

-Ану ще раз?- Сивий , місцевий авторитет сидячи в промерзлим табірному бараку. Повністю лисий , з шрамом на щоці , він дивився на новенького. 

-Мене пов'язали прямо при вході з пивної…

-Ех зараз би пивка з раками - замріяно проговорив один з зеків поряд. 

- За що тут же отримав кулаком в щоку.

-Рот закрий. 

 Проте було пізно. Порожні шлунки загуділи.

-Гад - прошипів авторитет обернувшись до іншого сказав- Води набери. 

 Всі послідували прикладу пахана. Льодяною водою , забивши порожні шлунки. 

-Продовжуй. - прохрипів пахан. 

 Відкашлявшись , продерши замерзле горло , Корма продовжив:

-Вибігаю я з пивної , і прямо в лоб стикаюся з патрульними. Скрутили мене , а в кишені лікарняний липовий. У нас то в заводі проканало , а в ментів очи на це набиті. Словом відправили нас по етапу. 

-Ясно . Доїдай цукор , та лягай спати. 

 Коли всі заснули Корма , прислуховувася до шепоту Сивого з подільником. 

-Що скажеш?

-Гнилий мужик. Його кореше били , а він звалив. Він он , у сусіднім бараці , півнем у параші обита. А це хоча б заікнулося. 

-Так кабанчика в дорогу і для того беремо. 

-І то правда. 

 Корма , стискаючи уламок загостреної арматури, заснув. 

-Встаємо на перекличку. - пролунала команда до підйому. 

 Встаючи Корма зіткнувся з подільником.

Сьогодні з роботи рвемо кігті. 

 Далі , затуманений розум виривав картини бігу, лісу, переправи через ріку та привал. Дні блукань , злилися во єдине марево.

-Корма іди по дрова.- велів старший. 

 Поплічник дочекавшись поки він піде, витягнув останню банку тушкованки.

-Скоро кабанчика різати будемо. 

-Ага.

 Корма приніс дрова, розвів багаття. Дочекавшись поки всі заснуть , дістав з чобіт ножа. Підійшовши до одного, набравши в груди повітря , приставив до горла сплячого ножа. Різкий рух ,і гостре лезо розрізало плоть, вивільнив фонтан крові що хлинув на Корму. 

 Другий прокинувся від шуму. Здивований картиною ,з просоння не зреагував вчасно. Ніж убивці , увійшов в живіт як в масло. Обшукавши убитих, він знайшов адресу в місті.

  Одурманений розум переніс на півроку вперед. Літо 1943 року

 Диверсанти в радянській формі стояли перед німецьким офіцером. 

- Панове випускники, ви добровільно перейшли на службу рейху. Ваше перше завдання в тилу советов. Будьте гідні наданої честі.

Диверсанти вітдали честь і зайшли в літак. Висадка пройшла успішно. Охорону на складі зняли ножами ,заклали вибухівку , і спокійно відійшли до вибуха. 

Останній ривок пам'яті. Початок 1945 року. 

Пане Кормаков - німецький офіцер переглядавши його особисту справу- ви зарекомендували себе як гарного диверсанта. Ми вирішили послати вас в Казань , як місцевого. Там зараз один з центрів советскої промисловості. Вам належить влаштувати ряд диверсій. 

Служу рейху- відповів він , по думки вже прийняв рішення рвати кігті з рейху.

 Десантування. Він бере ППШ, і однією чергою перебива всіх диверсантів. Забрав гроші, і документи , іде в місто. 

З'явившись додому до агента, каже йому пароль. Агент блідніша.

Спокійно. Рейх своє віджив. Ми зараз самі по собі. Ви влаштуєте мене на роботу, а я забуду за агента “Юстаса”. 

 Отямившись Кормаков подивився навколо. Біля нього сидів тесть. По ошелешеному лиці , поранений з

розумів що старий все чув.