Розділ 10

-Слухай це не діло. - сивочола дама, років під п'ятдесят , витягнувши руку з хутряної рукавички , показала на гірку прикрас. 

 Старий , лисуватий чоловік в безрукавці підняв окуляр.

Ксенія, я ж не питаю звідки в тебе ці прикраси. 

Павле - в тон йому відповідала жінка - Ну я ж не питаю звідки в тебе пачки грошей. 

 Стоявший поряд двометровий велетень вихопив ТТ , і різко пересмикнув затвор. 

Ти чого це ? - вискочила зі стільця дама. 

Ех Ванька , Ванька. Ти так мені всю клієнтуру розлякаєш. - чоловік важко зітхнув- Сховай. Ксенія ти не лякайся так. Без охорони нині ніяк. А Іван хлопчина гарний. В основному смирний. Мухи не обра…

 Не встиг чоловік договорити , як здоровило знову вихопив ТТ. Постріл , і на підлозі кривава кашка з мишиним хвостиком. 

Слухай - чоловік нервово ковтнув слину - Йди в другу кімнату. 

 Здоровило , навіть не зрозумів суть претензії , знизав плечима та вийшов за двері. 

Мухи кажеш не образить- жінка підняла стілець, і сіла на місце.

В принципі за мишей розмови не було. Ти мені краще скажи, чого за ювелірку папірцями просиш - перекуп зневажливо кивнув на готівку. 

А ти щось знаєш? 

Та як і всіх. Нічого конкретного. Але на кожному розі вже говорять що там - багатозначно підняв палець в гору- Щось затіяли. Ну а нам з того нічого хорошого. Ювелірку в тебе до революції роблена. Це не те що зараз , по госту штампують. По старій дружбі , можу поміняти на тушковану американську …

Ну знаєш тушкованка , тушкованкою а дещо і на нагальні витрати треба. 

 По тому як різко піднялися брови , та жадібно засвітилися очі. 

Навіть не думай в долю увійти. - відразу відрізала жінка. 

Ех Ксенія ,Ксенія. Завжди ти жадібна була. Ну добре, добре забирай.

 Вийшовши з будинку, крадькувато озираючись, жінка посмикала з кожної пачки по купюрі, які за звичкою поклала в рукавичку.

Слухай но Наталко , я сьогодні на заводі була. Дівчатка дуже вже раді - продавчиня за прилавком підморгнула- що твій не вийшов на роботу.  

Та так - виправдовувалася білява жінка років тридцяти на вигляд, нервово смикаючи комір. - Прихворів він трохи. 

По довше б хворів. - зітхнувши додала - Радій що хоча б такий , гулящий але вернувся. Он у багатьох і такого нема.

Та рада я рада. - не весело сказала жінка - Ти по ділові краще кажи. 

Ну а що по ділові? - продавщіня протягнула згорток в газеті . Жінка крадькувато озирнулася , закинула в сумку. - Покищо тільки сукні толкнула. Синю з мереживом , та чорну. Решта - чотири сукні , два костюма - ще поки лежить. 

Не густо - скривалася Наталія.

Ну а ти що хочеш? Воно то люди в обносках ходять , але - кивок на сумку. - не усі ціну дати можуть. Та й відкладають в довгу обновки. Воно невідомо що буде. - продавщіня засміялася.

Ти чого ? 

Та побрехеньку одну почула - картки відміняти хочуть.

 Смішок вирвався з вуст Натальї. 

Мда - похитала вона головою - Відмінити картки. Це ж вигадати треба.

 Новий смішок вирвався із рота.

Зовсім люди дуріють від незнання. Добре я піду торгівлі не заважатиму Коли заглянути?

Кожного дня, в цей же час. 

 Молода дівчина років вісімнадцяти стояла в черзі в віконце в банку. Душно , тісно , гамірно. Невдоволене бурчання старих , матюки , проклюни жінок “прикрашали” перебування в черзі. Який чолов'яга, штовхнув в плече , і просувнся до кас. 

Куди ?- дівиця вчепившись на мертво в лікоть , зупинила чоловіка.

Я з …- почав було чоловік,засунув руку в кишеню шкіряного плаща .

ТА МЕНІ БАЙДУЖЕ!!! Я тут з ранку стою! І будь ти хоч нарком , я тебе не пропущу!!!

Та що це справи. - підтримала стоявша бабця. - Ми тут стоїмо , а ти пролізти хочеш. 

 Людська маса ,знайшла собі жертву. Згрупорувавшись почали давити нахабу , який без черги лізе.

Та все , все. - закричав чоловік - Йду у хвіст. 

 Черга просувалася вкрай повільно. Дівиця переминалася з ноги на ногу. Подивившись на годинник висівший на стіні, відмітила що стоїть уже третю годину.  

 Але ось підійшла і її черга. Перед вікном стояла картинка з наклеяним листком паперу, га якому був не надто радісний текс.

“ Товариші 

 Вклади відкриваються від суму тисячу рублів.” 

 Підійшовши до вікна , мовчки поклала п'ять купюр. Касира простягнула документи , після їх заповнення була вручена зберігальна книжка. 

 Пробираючись крізь чергу, дівчина почула голос з вікон каси:

Товариші, у зв'язку з завершенням бланків зберігальних книжок ,прийом вкладів на сьогодні завершено. 

 Переповнена маршрутка ковзала по засніженій дорозі. Виравший свіжий сніг , знизив до мінімуму і так не високу швидкість транспорту. 

 Розштовхуючи натовп , дівчина вибралася з приморзлої кабіни в холодну, темну ніч. 

 Петляючи переулками , роблячи круги дворами , прийшла до будиночка. Зайшовши вдвір , побачила Півня , який ходив з відрами.

Привіт братику . - ласково привіталася сестра .

 Лице чоловіка просіяло при виді сестру. 

Катя. Довгенько ти сьогодні. 

Та поки доберешся , черги вистоїш, тримай - сестра простягнула братві пакет з перішками- Бо тебе ж вони тут і не нагодують. А я втомилась дуже.

Та ну. - зніяковів чоловік - Щось би собі зготував би.

Бери бери. - буквально всучила паперовий пакет сестра. - І ось- поклала в долоню зберігальна книжку- Сховай.

 Машинально сховавши картонку, Півень зітнівши сказав:

Ти б не резикувала б так. А раптом дізнаються?

Не дізнаються. Потерпи братику, скоро всього цьому прийде кінець. 

ПІВЕНЬ!!! - заволала господиня дому.- Де тебе носить?

Чого ти кричиш?

 Зайшли в дім . За столом сиділи Ксенія і Наталія. Без запрошення Катя всілася за стіл і виклала дві заощадні книжки. 

Це все? - згрібаючи книжки запитала старша.