Розділ 9

-Громов!!! - тучне лице начальника відділу по боротьбі з бандитизмом розкололось до красна . Жар від люті керівництва обпалював розгубленого міліціонера.- Чого так мало людей взяв?!!!

-Та як же з мало ?- белькотів виправдання підлеглий - Я , Селін, Васька зі своїм напарником , і пара постових при вході. Та скільки ще народу? 

-МОВЧАТИ!!! Словом так - грізний керівник підійшов до підлеглого - Три дні тобі терміну. Крутись як хочеш. Але щоб справ була закрита. Аби ніхто , навіть подумати не міг - керівник перейшов на крик - НАВІТЬ ПОДУМАТИ ПІДНЯТИ РУКУ НА ПРЕДСТАВНИКА ВЛАДИ!!!

 Зайшовши до себе в кабінет , майор Громов блідою тінню пройшов мимо свого помічника , підійшов до свого сейфу. Відкривши дверцю , дістав пляшку коньяку , і зробивши ковток прямо з горла впав у крісло

-Зовсім кепсько? 

-Йди ти нахрін. - ще один ковток .- Чотири трупи …

-П'ять. - перебив Селім- Постовий на столі хірурга вмер. 

-Ще краще. - черговий ковток. - І ніяких слідів.

Ну я так не сказав .

 Стрес від перестрілки , плюс втик керівництва, в купі з відсутністю вечері та сніданку пришвидшило дію алкоголю. Так що тепер , майор злегка похитуючи головою ,на силу утримував у фокусі очей свого помічника. 

-Що там в тебе? 

Пам'ятаєте як нас цей стрілок розніс.

 Селім стрепенувся. Якби поглядом можна було б убити , то вмирати довелося б довго і болісно. 

Це явно фронтовик . До того ж не простий. Постові он всю війну пройшли , а поклав як котят. 

Так так так - стряхнувши голову , вивітрюючи дурман , майор нахилився в перед. - Продовжуй. 

Після перестрілки, ми побігли до телефону. Підняли патрульних , дільничих по районах на обхід погнали. От дільничий і нарвався. Удар точно в серце. Наш же контингент б'є в основному в брюхо. Воно об ребра не уміючи ножа зламати легко. 

-Так . Треба послати запит у військомат. Хто з таких крутих де живе. 

-Уже послав. 

 Майор посміхнувся. 

-Оперативно. Не дарма я тебе дільничним пригледів. 

 Майор Громов сидів в себе за столом, розглядаючи особисті справи тих , кого вже призначив винними у вбивствах колег. Взявши одно з фотокарток , сказав:

-Ну з тебе й почнемо. - піднявши погляд ,сказав Селіму- Веди Тарасова. 

 Здоровило кивнув. За мить заволік до кабінету маленького , лисого чоловіка , який нервово поправляв спавші окуляри. Закинувши його в крісло , Селім став по заду.

-Товариші - забелькотів Тарасов- Мене чесного радянського бухгалтера … привселюдно … прямо посеред робочого дня… та по якому праву.

-МОВЧАТИ!!! - майор підскочив , взяв за грудки бухгалтера.- Тамбовський вовк тобі ,тварюко товариш. Що думав …

-Та я…- намагався виправдатися чоловік , але занесений кулак над головою зупинив його.

 В ніс майору вдарив різкий запах сечі. Відсторонившись , міліціонер подивився на мокрі штани бухгалтера. Закинувши його на стілець , підсунув папірець. Чоловік , зломлено дивлячись, підписав не читаючи. 

 З наступним “членом банди” Тарасова Іваном довелося провозитися. Дуже вже впертий , на відміну від його брата , виявився колишній танкіст. Ти йому:

” У вас речи вдома”

“Особисті запаси”

“ Прикраси” 

“Сестрі чоловік з Чехословакії привіз “

“Двухстволки в домі”

“Та в кого їх зараз нема?”

 Цілу годину товариш майор грав в цю гру. Поки не махнув рукою. 

Селім. 

 Відгуку від сидівшого на лавці біля стіни напарника не було.  

Селім!!!

А! Що?- підскочив явно розбуджений напарник. 

Ну ти даєш. Он - кивок на колишнього танкіста- Занадто розумний попався. Займися. 

-А - прокинувшийся встав - Ясно. 

 Вставши , здоровило підійшло фактично в притул до чоловіка, і одним ударом в щелепу повалив на підлогу.  

 Поки Селім руками і кулаками проводив допит , майор Громов закуривши розглядував фотокартку молодої білявки , з пишною косою . Провів пальцями по фотокартці, в передчутті приємного допиту , затягнувся паперосою. 

-Товариш майор - з полону приємно передчуття .

-Того тобі - грубувато гаркнув керівник. 

-Так ось - кивок на побитого в кров , важко духаючого танкіста. 

-Ну ?-Селім штовхнув в плече , тіло упало на стіл . 

-Ну ти … - невдоволено прошипів майор , дивлячись на забруднений кров'ю протокол. Зімявши , викинув в відро- Знову протокол переписувати. 

-Підпишу. - випльовував з себе себе слава побитий. - Усе підпишу. 

-Та де ти дінешся - сказав на це майор , складаючи новий протокол допиту. 

 І ось настав довгоочікуваний допит , на якого з нетерпінням чекав майор, сидячи за столом. Та й помічник Селім був помітно збуджений , розраховуючи на щедроти керівництва. 

-Заводь - скомандував Громов. 

 Кивнувши помічник втягнув до кабінету Георгія Карася . Одного тільки погляду на кремезного , короткостриженого колишнього розвідника вистачило , аби зрозуміти що це міцний горішок. 

-Ну що ж громадянин …

-Товариш. - перебив Карась - Зніміть наручники. 

-З особливо небезпечних бандитів не знімаємо. 

-Що?

-Ваші посібники уже в усюму зізнали. І вам раджу.

-Чуєш ментярот- що за хрінь. Ні я за яку банду я не знаю…

 Майор підняв руку , і кивнув помічнику. Він увів дружину допитуваного. Маленька , світловолоса з наївним ,ледь не дитячим лицем. Як тільки побачили її фотокартку , відразу в напарників слинки потекли. 

-Гоша? А? Що?- закріпила очима жіночка.

-Оксана. - перевів погляд на майора- Нащо ви її притягли ? 

 Не чуючи чоловіка Громов встав. Підійшов до жіночки. Погладив по щоці , з важким диханням.

-Ви…це…що ?- видавила з себе Оксана. 

 Різко розвернувши жінку, притис до стіни . Тендітні зап'ястя скували кайданки. Громов засув під світер , мацаючи по господарські груди жінки.