Розділ 7

 Сутилий чоловiк ,в тілогрійці колов дрова. Відклавши сокиру , сів на бривітню. Скрутивши самокрутку , закурив, смачно затягнувшись. 

-Півень !!!- почувся крик. 

 Піднявши очі чоловiк побачив матір головного. 

-Ах ти ж ледащо. - Ксенія Павлівна стояла склавши руки в боки - Розсілося тут. Дарма тебе синок підібрав. Гнило б в себе на заводі за копійки… 

 Прекрасно розуміючи що вточнювати “я тільки присів “ воно марно ,Півень встав і продовжив рубати дрова , звично стараючись пропускать мимо вух льющуюся зневагу. 

 Уже стемніло , коли він завершував складувати дрова в дрівник , як тут сніжний ком влетів просто в вухо.

-Здоров пернатий - засміявся Меткий. 

 Самовдоволена , сита пика прямо світилася щастям. 

-Працюй працюй , опущене створіння. - сплюнувши зайшов у дім. 

 Закінчивши складувати дрова він зайшов в дім. Пройшовши на кухню почув уривок розмови:

… це реально може вигоріти. 

-Якась нова тема? 

-Тобі скажу як вірішу. - гаркнув пахан. Кивнувши на лежавший Наган - Бери інструмент. 

 Засунувши зброю за пояс , пішов слідом за Кормою. Вставший хлопчина нахабно штовхнув Півня вийшов слідом за вожаком. 

 До місця добиралися по одинці, завчасно розробленим Кормою маршрутом. Сутулий чоловiк дістав з кишені листок. Підсвітивши звірився з годинником. Часу між проходженням патрулів ще було достатню. Проте ,склавши папірець і поклавши його в кишеню , перейшов на швидкий крок. 

 Півню сильно не подобалося те , що пропрацюванних грабунків в них ставало все менше. Зараз засікали патрулі , пропрацювали маршрути підходу / відходу, точки збору лише на крупну дичь. Таких як зараз - директор продуктового складу. 

-Так скоро взагалі нахрапом лізти будемо. 

-Тебе щось не влаштовує? - почувся голос з боку.

 Півень підскочив з несподіванки, виймаючи Наган . Тільки тугий спуск старої зброї врятував від пострілу. На нього з темряви рушив пахан. 

-Та я… - почав було мямлити Півень , але побачивши наймолодшого члена банди видав - Не зрозумiв? 

 Корма ,зробивши крок на зад , повернувся. Навіть в світлі молодого місяця було видно здивування пахана. Побачивши що Меткий йде до них з порожніми руками , запитав:

-Малий ,це що за справи? 

-Спокійно…

-Що спокійно ? Де кислота? До речи - він повернувся до Півня- Треба ще кислоти. А то ця вже закінчується. 

-Я то з заводу винесу. Але де ця ? 

 Обидва подивилися на Меткого. 

-Спокійно. Я ще з ранку залишив пляшку під забором. 

-ЩО?!!!- в один голос считали посібники. 

-Та а чого його таскатися . Поклав біря вікна…

-Ти на голову прибитий ? Що ти …

 Договорити Півень не встиг. Корма почав діяти у звичній йому манері - серією ударів в груди та живіт повалив на сніг. Діставши з чобота ніж , приставив до горла.

Словом так - надавив клинком на горло - це вже серйозно. Що не візьмемо , твоєї долі не буде. Ясно?

 Хлопчина моргнув. Піднявши його , штовхнув в перед. Півень йшов замикаючим. Підійшли до звичайного на вигляд , всіляко намаговшогося не виділятися будинка. 

 Перемахнути дощату огороду не склало жодних проблем. Пляшка з кислотою була там же й лишили. Обробивши віконні рами кислотою , уже звично зняли скло. Залізли а середину. 

 Півень озернувся довкола. Пічка, стіл, шухляда з посулом, дещо з харчив. Звичайнісінька кухня. Але не на думку пахана. Вишкірившись в звірячомо оскалі , висуваючи в перед нижню щелепу. Обидва посібники витягнули Нагани.

Правильно хлопці- Корма дістав свій Парабеллум - Постріляти доведеться. 

 Півень і оком не встиг змигнути як пролунав постріл пахана. З за пічки вивалося тіло

в шкірянці , з простреленою головою.