Молодий хлопець встав , потягнувся подивившись на себе в дзеркало. Молодий , привабливий, з модною зачіскою, а на полиці лежав головний секрет його успіху у жінок - пачки грошей.
Подивився на годинник - третя дня . Після напружених справ Корма завжди давав своїм відпочинок. Хай хоча б на день, до наступної нічної справи.
Привівши себе до ладу , став збиратися. Англійський костюм , трофейне німецьке пальто , червоний шарф навколо горла . На голові модна кепка малокопійка. - малесенький картуз. На ноги також трофейні туфлі.
Посміхнувся в дзеркало. Золота пломба - фікса , останній писк моди, порадував зір.
Першим ділом треба було залагодити справу з свої місцем роботи. Діставшись до заводу , зайшов відразу до деректора.
- Олечка. - підморгнув секретаркі при вході, поклавши на стіл шоколадку - У себе?
-Так . Так - секретарка встала .
-Сиди , сиди . Я сам зайду.
Постукав в двері. Прочинивши, в відкриту двері просунув голову.
-Не заважаю товаришу директор?
Насуплено зосереджене лице відірвалося від папірців. Солідний , лисий чоловік невдоволено підняв лице. Яке просіяло при виді молодика.
- Товариш Бабаєв заходьте звісно.
Зайшовши , відразу дістав пачку грошей з кишені, і вклав в руку директору.
-Як завжди …
-Та ви… - директор заметушився , ховаючи хабар в стіл - Ви хоча б в газетку якось замотали.
-Та кого тут соромитися? Як тепер з моїм працевлаштуванням ?
-Та як завжди - ви в нас працюєте.
-Це добре. Адже “совєтьский человек” зобов'язаний працювати. До речи , так питання , як до знаючої людини- кивок на стіл - Що кажуть?
-Та ні чого не кажуть. Кажуть то звісно багато , в одних - буде заміна старих на нові гроші , в других- вилучать потерті там , надірвані , словом пошкоджені, в третіх - що карточки відмінять.
-Ну це вже навряд - фиркнув молодик.
-Та я також так думаю. Але говорять різне. Проте - директор багатозначуще підняв палець до гори- Мовчать.
- Ну що ж ясно , що нічого не ясно. Добре - “ працівник” потис руку начальнику , і посміхнувшись додав - Удари в труді , і великого щастя в особистому житті.