Розділ 4

З настання темряви , місто наче вимерло. Припізнившися перехожі чим душ поспішали по домівках. Вигнані на вулицю в патруль міліціонери і солдати , лаючи свою службу, ліниво робили обхід території. Вулицями , тьмяно освітленими ліхтарями, без світла з будинків та квартир , видавалися мертвими та покинутими. 

 І тільки в одному , непримітному будинку на околиці горіло світло , грала музика. Тільки в одному домі , на все це царство страху , буяло життя. 

  І ось в цей острівець радості , постукали у двері. Веселощі , за винесеним столом в мить припинилися. Повисла тишу , розірвав звук зведеного курка Нагана, який дістав з за поясу. 

- Надя! - почувся жіночий крик - Це я . Тамара. 

- Це сусідка - сказала жінка.

- Ну хай зайде. Налий, хай закусе . - велів чоловiк, зброю поклавши на коліна. 

Жінка, потилицею відчуваючи наставлене на неї дуло револьвера, натягнувши посмішку ,відчинила ворота. На порозв стояла жінка років тридцяти , низенька дещо повнувата.

-Так Тамара.

-Що так? В місті щодня вбивають , грабують, а у вас…

-А у нас свято. До батька приїхав фронтовий товариш. Сама розумієш , діло святе. Та ти заходь. Вип'ємо , товариш платівки трофейні привіз.

-Та ні- зам’ялася сусідка. - Не зручно якось. 

-Та що ти. Всі ж свої - господиня буквально затягнула сусідку в двір. 

 Головний в шкіряному плащі повернувся до молодика , сидівшого по праву руку від нього:

-Ну чого сидиш? Вперед. 

-Ех ех ех - юнак взяв два стакани з вином - Знову жертвуй своїм моральним виглядом заради сім’ї. 

 Під пристальним поглядом старшої з жінок молодик підійшов до сусідки. Пара келихів , танець , декілька анекдотів і жіночка вже й забула чого прийшла. З обіцянкою нової зустрічі , випровадив даму повернувся за стіл. 

 Головний дістав зведений Наган. Просунувши палець під спусковий гачок , він повернув курок в безпечне положення, заховав зброю.  

-Все-таки не дарма ти “Меткий “. Всього пару хвилин жінку бачив , а вона вже готова з тобою в койку лягти - глава сім'ї засміявся своєму коментарію події, його підтримала чоловiча частина столу. Жіноча ж занурилася в мовчанку.

-Синку - почала старша , коли регіт припинився. - Треба прискорюватися…

Ксенія Павлівна вам легко сказати - перебив старшу чоловiк по праву руку - “Прискорюватися” . Ми за тиждень , робимо скоків стільки скільки за місяць. Чи може Ви самі в переулках , поміж ментівських та воєнних патрулів петляти будете? 

 Реакція була миттєвою. Головний різко схопивши вивернув руку встрявшому чоловікові, поклав його пикою в тарілку.

-Слухай ти , Півень зоновсткий ти взагалі береги бачиш? - вивернув руку сильніше , до хрусту кісток - Ти на кого клюв відкрив?

-Корма відпусти. Яж нічого …

-Це точно. Ти нічого. Ти шмат лайна біля вигрібної ями. Радій що тебе за стіл до людей пустили , а не біля параши хавку кинули. А язичок свій , в дупу запхни. Вона якраз сумує після відсидки. 

 Відпустивши чоловiка , звернувся до старшої жінки:

-Не приємно це визначати , але оце ось - Корма з неприхованою огидою витер руки об тілогрійку Півня- де в чому праве. Що хоча б кажуть?

-Та ніхто нічого не каже- жінка снизала плечима - Всі мовчать. Але ж синок, люди просто так говорити , а ще більше метушитися ,не будуть. 

-І те правда - погодився головний - Бориги , Спекулянтом заначки натовар міняють. Та й пролетарій метушиться. Добре - підвів підсумки головний - Щось вигадаємо.