Розділ 1

- Капуста! Морква! Салати!- кричала дорідна бабця , біля покладених на сніг, досок на яких лежали продукти в залізних мисках , а поряд стояли банки обмотані ганчірками- Підходьте , все домашнє. З власної грядки. 

- Махорка! Папероси! Ленд - лізовські , трофейні цигарки!- горланив на все горло вусатий чоловік у ватній тілогрійці. 

- Ножі! Точу ножі!- кричав ще один чолов'яга , зігріваючись по путно якимось пійлом з пляшки. 

 Стихійний ринок , в просто народі “Толкучка” жив своїм звичним життям. Серед натовпу в сірих тілогрійках та поношених куртках виділялася дама в чорній шубці , хутряній шапці , з накритою плетиною корзиною в руках, топчучи сніг елегантними чобітками на підборах. 

 Підійшла до не голеного молодика в брудному картузі, який обіперся об стіну смалив смердючу самокрутку. 

- Василь? 

- Ну- повернув давно не голене обличча молодик- Чого тобі? 

- Купити дещо хочу.

 Молодик зневажливо розсміявся .

- Купити - витираючи рукавом слину з рота , сміючись прямо в лице додав- Та скоро ваші гроші , в нужник на гвіздок відносити. Купити. 

 Хлопчина затягнувся самокруткою. Пані зняла полотенце. При вигляді американської тушкованки самокрутка випала з рота:

- Лендлізівська. Звідки ? Її вже рік як не присилають.

 Жінка , підозріло озираючись, прошипіла юнаку:

- Ти кричи гучніше. Ще не всі почули. 

- Добре , добре- Юнак свиснув. На свист підійшов ще зовсім малий хлопчина- Біжи до діда. Хай товар приготує. Малий кивнувши побіг.- А ми з вами поки повільно підемо. 

Протискуючись крізь натовп , розкиданий на дошках , а то й просто на землі лежавший товар, вони вийшли ринку. 

 Хлопчина вів жінку до приземистої хатки. На швидку руку збита з дерева , вона старалася максимально злитися з сусідами. 

 Зайшовши за паркан , пані механічно стала підмічати деталі. Пара сараїв з дошок збитих , гора кругляків та нарубахних дров. Собаки , як і по всюди тут ,не було. Не любив тутешній народ галасу.

- Проходьте. - юнак відчинив двері

Жінка пройшла через заставлений банками , каструлями , тазами коридор до кімнати. В центрі ,за накритим столом , сидів сідий з лисиною чоловік в окулярах.

- Мадам , мені сказали що ви маєте дещо цінне? 

 Гостя зняла полотенце. 

- Більш чим. Але й в нас дещо є. - чоловiк розкрив згорток- Маємо сережки , з діамантами . Робота дореволюційних майстрів. Трофейні брошки, шпилька. Також старовинні кулони. 

 Жінка підійшла до столу. Прискіпливим поглядом обвела предмети, і запитала:

- І як ви не боїтеся такі цінності вдома тримати? 

 Хлопчина, засміявшись витягнув Наган. 

- До нас - перекидаю зброю з рук в руки.- Ніхто не сунеться. 

- Сховай. - наказав старший. Після того як хлопчина виконав , звернувся до жінки- Ну як? Щось підходить?