12. Аудиєнція у Праматері та дуля з маком

Макса вирвало зі сну не через звук, а через різкий, крижаний подих протягу та важку вібрацію, що пройшла прямо через металеву стелю.

Він різко розплющив очі. Астра вже не спала - вона сиділа поруч, притиснувшись до стіни, її золотаві очі були розширені від жаху, а м'ятне сяйво шкіри пульсувало тривожним, майже червонуватим відтінком. Вона приклала палець до губ, але цього разу її рука дрібно тремтіла.

Згори, прямо над їхніми головами, пролунав важкий, сухий гуркіт. Це був не звичайний патруль. Хтось цілеспрямовано і планомірно зрізав силові засувки зовнішнього інспекційного люка.

- Сука... - тихо мовив Макс, підводячись на ноги, - Вже вирахували, зелені амазонки...

Стельова титанова плита з брязкотом зсунулася вбік. У прямокутнику сліпучого білого світла з’явилися чотири постаті у комбінезонах кольору темного хрому. Це були не цивільні дівчата з голографічними планшетами. Це була особиста варта Верховної Ради Матерів.

У їхніх руках були силові випромінювачі-сіткомети.

- Об'єкт виявлено, - пролунав голос командирки варти. - Об'єкт із Землі та порушниця Астра-7, за наказом Верховної Ради ви підлягаєте арешту.

Макс навіть не встиг піднятися на ноги, із випромінювача командирки вирвалася сяюча, пульсуюча сітка. Вона вмить накрила його з головою, зв'язавши руки й ноги силовим полем.

- Е! Руки геть, баби! Ви шо, взагалі страх втратили?! - заверещав Макс, сіпаючись у сяючому пакунку, поки двоє «Яструбів» вправно підхопили його, наче мішок із картоплею, і потягли вгору.

* * *

Верхня Палата Ради Матерів вражала своїм холодним, величним масштабом. Це була гігантська дзеркальна зала, вимощена з білого кришталю, де на високих трибунах півколом сиділи дванадцять Старійшин у довгих смарагдових мантіях.

У центрі зали, на масивному троні із закрученого променистого металу, сиділа Вона - Верховна Праматір Нібананії. Її шкіра мала глибокий, темний відтінок стиглої хвої, а очі горіли суворим, майже нелюдським розумом.

Макса й Астру кинули на коліна в центрі зали. Силову сітку зняли, але перед ними стояв непробивний бар'єр. На шию Макса знову примусово начепили кулон-перекладач.

- Порушниця Астра-7, - лунко пронісся залою голос Праматері, від якого кришталеві колони злегка забриніли. - Ти піддала ризику стійкість нашої системи і приховала унікальний біологічний ресурс.

- Він не ресурс! - гаряче вигукнула Астра, ступивши крок уперед, - Він жива істота! І його методи... вони повертають нас до життя, а не до сухих протоколів!

- Мовчати, - суворо мовила Праматір, а потім повільно перевела свій важкий погляд на Макса. - А тепер ти, землянине. Твій так званий «аудит» спричинив неконтрольований сплеск гормональної активності у трьох секторах. Тисячі дівчат вимагають зміни пігменту та особистої перевірки. Ти зламав порядок, який ми будували тисячоліттями.

Макс звівся на ноги і хрипко прокашлявся:

- Шановна... чи як вас там, Вельмишановна Праматір!  - голосно сказав він, активно розмахуючи руками. - Ви мені тут статей не шийте! Я аудитор і взагалі не розумію, як тут опинився… Але якщо вже таке сталося.. Я що, винен, що ваші алгоритми заіржавіли, а дівчата нормального людського відношення в житті не бачили?! Які до мене претензії?!

Зала Старійшин шоковано зашуміла. Жоден об'єкт у історії планети не наважувався кричати у Верхній Палаті.

Праматір повільно підвелася з трону. На її губах з'явилася холодна, розважлива посмішка.

- Твоя зухвалість лише підтверджує високий рівень біологічного потенціалу, - мовила вона. - Ми оцінили дані твого... «калібрування». Твій генотип та біо-енергетичний імпульс - це те, чого не вистачає саме зараз Нібананії для подолання генетичного застою. Тому Рада ухвалила рішення.

Вона зробила жест рукою, і перед Максом спалахнула голографічна карта розкішного палацового комплексу на верхніх ярусах Вежі.

- Тобі надається статус НацієУтворюючого Ресурсу, - оголосила Праматір. - Ти житимеш у Верхніх Садах. Тобі буде надано персональний штат із п'ятдесяти найкращих науковиць для цілодобового проведення аудиторських процедур. Твій графік буде розписано на п'ятдесят років уперед. Ти станеш батьком нового покоління Нібананії.

Макс ошпарено кліпнув очима. У роті в нього миттєво пересохло.

- П'ятдесят... кого?! - заїкаючись, перепитав він. -  Та ви шо, сказилися повністю?! Я ж через тиждень ноги протягну!

- Це честь, - відрізала Праматір. - А щодо порушниці Астри-7... За дестабілізацію мережі та заколот її буде піддано процедурі повної стерилізації пам'яті. Вона забуде про тебе і повернеться до виконання базових інженерних функцій.

Астра зблідла, її м'ятно-перламутрове сяйво згасло до тьмяного зеленого кольору. Вона з розпачем подивилася на Макса.

- Ні... -  сказав він тихо, але запекла лють спалахнула в грудях Макса.

Він глянув на Астру, на її налякані золотаві очі, потім на беземоційну бестію на троні.

- Ні фіга подібного! Дулю тобі з маком! Зовсім охрініла, сука!!!

І саме в цей момент простір навколо нього тріснув, як сухе скло. Карусель із зірок, смарагдових мантій та яскравих спалахів закрутилася з божевільною швидкістю, і Макса з соковитим свистом всмоктало в часово-просторовий тунель.

І в ту ж саму мікросекунду, коли тунель згорнувся...

* * *

Макс знову відчув солодкий запах дорогих парфумів та вологі, палаючі губи Анжели, які тільки-но торкнулися його вуст.

Він стояв у вантажно-пасажирському ліфті ТОВ «Вектор-Спец-Буд-Транс-Альянс», притискаючи пекучу брюнетку до металевої стінки.

Але замість того, щоб зануритися в довгоочікуваний, пристрасний поцілунок, Макс тримав перед носом Анжели  кручену, жирну, люту дулю.

- Ні фіга подібного! Дулю тобі з маком! Зовсім охрініла, сука!!! - заверещав Макс на всю кабіну, люто розмахуючи цією дулею перед її очима. - Жодного підпису на актах!