Мене дратують люди, які кажуть "Що в нашій країні немає майбутнього"....

Отже, хочу почати свою думку з того, що останнім часом постійно чую фразу: " В нашій країні немає майбутнього" або "З України треба виїджати, бо тут немає майбутнього і все погано". На мою думку, так мислять люди, які мають вузьке коло обізнаності або сліпі та не бачать наскільки наша країна є красивою і багатою. Я маю на увазі те, що у нас є купа ресурсів, які ми могли б правильно використовувати. Проте обираючи неправильних людей, які стають посадовцями у наших державнх органах, а саме: Верховна Рада, Кабінет Міністрів та інші державні таурядові установи, які пов'язані з політичною діяльністю і ці особи коли приходять до влади, то вони йдуть на різні спокуси та по факту розкрадають нашу державу і потім вішають нам всіляку лапшу на вуха, щоб відволікти нашу увагу від корупції та інших проблем що виникли. Але хочу зазначити, що ми самі є майбутнім нашої країни, яке буде його будувати та розвивати нашу країну як в повоєнні роки, так і загалом країну в найближчому майбутньому.

Тому для нас зараз є важливим те, щоби зрозуміти одну просту і важливу річ: НАМ ТРЕБА КАРДИНАЛЬНО ПЕРЕОСМИСЛИТИ ТЕ, ЩО МИ ПОВИННІ ВІДДАЛЯТИСЯ ВІД КРАЇНИ АГРЕСОРА І БЛОКУВАТИ У СОБІ ВСЕ РОСІЙСЬКЕ ТА ВСЕ ЩО ПОВ'ЯЗАНЕ З РОСІЙСЬКОЮ КУЛЬТУРОЮ. Тобто ми повинні  усвідомити те, що нашому суспільству потрібно випалювати в нашій країні все російське, яке має абсолютний негатив на наше суспільство і нашу свідомість. Через це - наші очі та розум не бачать те, що в нашій країні є реальний потенціал для розвитку і ми можемо його розвивати в усіх можливих напряпрямках, якщо зможемо відмовитися від тих наративів, ярликів та хибних думок щодо того, що в нашій країні немає майбутнього.

Хочу ще раз наголосити, що я нікого не засуджую за його хід думок або інакше бачення цього світу. Але я маю за мету поділитися своїми думками і баченням цієї проблеми із свого боку. І я надіюся, що серед нашого суспільства знайдуться однодумці, які поділятиму мої погляди на ті проблеми, які у нас є та матимуть націоналістичні погляди. Особисто я, з початком Революції Гідності, російсько-української війни в Донецькій та Луганській області та окупації Криму почала помічати за собою певні зміни у всіх сенсах цього слова. Тобто, я відчула що в мені наче прокинувся давній дух предків, який був приспаний. Тому з початком цих історичних подій, які почали відбуватися на прикінці 2013 - на початку 2014 року і поступово я почала цікавитися військовою справою, історією нашої країни, для себе почала досліджувати та вивчати тему політики. І у моїй голові постійно крутилося купа думок, які були пов'язані з майбутнім нашої країни. Я постійно думала про те, яим особисто я можу бути корисною для моєї країни. Але для підлітка, якому тоді боло десь років 13-15 і не була ще повнолітньою особою важко було щось зробити. Тоді мені доводилося знаходити інші варіанти, які могли б бути оптимальними для моєї користі. Я все це веду до того, що єдиним чим я могла бути корисною для своєї країни було те, що я мусила вчитися та якось розвиватися у всіх аспектах цього слова та бути обізнаною в історичному аспекті нашої країни щоби на мене не могли вплинути всі ті наративи, фейки та маніпуляції із боку сумнівних джерел. Тобто, це посуті була зміна свідомості, бачення та розуміння всіх тих подій, які відбувалися в той період. Самим головним переломним моментом стало те, що після подій на Майдані, збройної агресії та окупації Криму я поступово почала переходити на українську мову, а саме: почала думати, читати, писати, частково говорити та відчувати все українською мовою. По факту у мене почалася повна українізація без будь-якого тиску і зараз в умовах повномасштабної війни мені набагато легхе було відмовитися від усього російського через те, що зі мною несвідомо та ще раз наголошу на тому, що без будь-якого тиску пройшла українізація та поступове відділення від впливу російської культури і всього, що було пов'язане з цим гівном. А зараз моя користь для держави полягає в тому, що я працюю на державній службі, доначу на армію, покащую свої навички у військовій діяльності, постійно проходжу різні курси від такмєду і до володіння зброї, стала донором, просуваю українську культуру через свої твори: написання віршів; фанфіків; створила цю книгу "Банальні думки людини", де стараюся постійно ділитися своїми думками, спостереженнями та ситуаціями, які присутні в моєму житті; фотографую найпрекрасніші місця нашої країни (якщо знаходжуся в інших регіонах нашої країни) та показую через фотографії красу незламного міста Харкова, як прифронтового міста; створюю свої арти; почала вести свій україномовний ютуб-канал, де стараюся частіше випускати відео та ділюся своїми рекомендаціями стосовно книг, які повинен прочитати кожен із нас.

Під кінець хочу додати невеличкий висновок, який стосуватиметься мого спостереження та всіх тих подій, які з нами сталися.

Тобто, в цьому випадку я маю на увазі те, що історично так склалося що в нашій країні постійно прививалися всі ті стереотипи, наративи, ярлики та хибні ярлики, які почали брати ще з того моменту, коли ми були частиною радянського союзу і були під владою росії. Але все це бере свій початок ще з тих часів, коли наша територія знаходилася під впливом різних країн, держав, імперій, які постійно старалися нам насаджувати свою культуру, методи правління, знищували нас різними репресіями/заборонами/маніфестами, щоби ми не могли самовиражатися та просувати власну культуру. Хочу сказати, що ті хто вивчав історію нашої країни зрозуміють про що я хотіла сказати в цьму маленькому висновку та яку думку я хотіла донести до моїх читачів.

Запам'ятайте: в цій країні є майбутнє та потенціал для відновлення, бо ми і є самі творці свого майбутнього та майбутнього нашої України.