Останнім часом я почала помічати одну тенденцію серед цивільного населення - їм стало байдуже на війну і вони забули, що в нашій країні вона ще триває. Вони не горять бажанням виходити на пікети у підтримку зниклих безвіти чи полонених військовослужбовців. Але коли оголошують місяць прайду у підтримку ЛГБТ-ешників, то всі відомі персони нащої країни масово підтримують це ком`юніті. Але ніхто із них публічно не підтримав або не висловився стосовно військовополонених/загиблих/зниклих безвісти військовослужбовців. Їм абсолютно байдуже на те, що кожного дня лінія фронту наближається і є деякі нюанси/проблеми, які впливають на ефективність роботи наших захисників. Проте наше населення проживає найкраще життя, при цьому забувши про війну і весь той хаос, що відбувається навколо. Але коли починається масована атака на нашу державу, то ці люди починають жалітися на все підряд і кажуть, які вони бідні та нещасні. Ще раз наголошую, що це чисто моя суб`єктивна думка та спостереження.
Я не заперечуватиму той факт, що є вадекватні люди, які рвуть свою жопу аби допомогти військовим, людям, що знаходяться у зоні бойових дій та постраждалим після прильотів і т.д. А є нелюди, які готові заклювати, зацькувати та морально зламати своїх же співвітчизників через наративи, які нам насаджують вороги або особи з лихими задумами і т.д. На мою думку, якщо наші співвітчизники не знімуть із себе рожеві окуляри і не подивляться реальності в обличчя та не усвідомлять масштаби проблеми/зогрози, яка у нас є - ми пририречені на загибель і наше існування раз і на завжди зникне. Тому кожен із нас повинен переосмислити все, що навколо нас відбувається і зробити правильний вибір, який нас наблизить до перемоги.
Відредаговано: 09.01.2026