Вступ

Іноді ми думаємо про складне. Прагнемо високих ідей, великих істин, довгих пояснень. А іноді — навпаки. Просто сидимо, дивимось у стелю, в чашку з чаєм, у вікно на дощ, і в голові з’являється щось на кшталт: "Люди забувають так швидко", або "Я втомився від шуму", або "Це вже було — тільки в іншій формі". Це — банальні думки. Але чи справді вони такі незначні?

Книга "Банальні думки людини" — не про мудрість, не про істини, не про щось грандіозне. Вона — про ті прості й часто повторювані фрази, які ми щодня прокручуємо в голові, не надаючи їм особливої ваги. Вони виникають зненацька: в транспорті, на кухні, серед ночі. Вони — ніби дрібниці, але саме з них складається мозаїка нашої свідомості. Іноді одна така думка може залишити глибший слід, ніж десятки розумних цитат.

Ця книга — спроба зафіксувати такі думки. Не для того, щоб змусити вас із чимось погоджуватись. Не для того, щоб переконати вас у чомусь. А просто тому, що в них — чесність. Не завжди красиву. Іноді наївну, суперечливу, неідеальну. Але справжню.

Ви не знайдете тут чіткого сюжету чи системи. Це не філософія, не поезія і не проза в класичному розумінні. Це — колекція моментів. Миттєвостей, у яких зупинилась думка. Частина з них — легка, як подих. Частина — важка, як камінь у грудях. Частина — ніяка, порожня, але навіть вона важлива. Бо порожнеча — теж відчуття.

Я не знаю, навіщо я це написала. Можливо, щоб дати собі дозвіл відчувати без страху, що це недостатньо глибоко. А може — щоб поділитися з тими, кому іноді теж важко сформулювати, що саме вони переживають.

Ця книга — не про те, щоб бути особливим. Вона про те, щоб бути людиною. Простою. Усіма забутою. Або ще ні.

Якщо хоча б одна думка тут зрезонує з вашою — значить, усе було не даремно.

З повагою,

Автор