Глава 29. Рішення богів.

Глава 29. Рішення богів.

Єнос встав із трону, дивися на Гесіду і не знав, що робити далі. Про що говорити. Гесіда почала перша.

─  Єносе, це правда, що це ти через мене почав всіх ненавидіти?

─  Чому ти так думаєш?

─  Я багато про це думала. Мене Мезіда питала, чи було між нами щось. Вона думала, що може ти мене кохаєш, а я тобі відмовила. Але я їй пояснила, що між нами нічого не було.

─  Чому ти вирішила мені це розповісти?

─  Бо я закохалася у тебе. Я не хочу, щоб ти через мене ображав мешканців. І так і не розумію, чому ти ненавидиш сестру.

Єнос криво посміхнувся.

─  Ти кохаєш мене, бо я тебе зачарував. Я вважав, що ти розповіла Мезіді про мої залицяння і ви посміялися з мене.

─  Ти зробив це п’ятдесят років тому? Отже ти помстився мені, ─  зітхнула Гесіда. ─   А навіщо сестру ненавидиш? Я так і не розумію.

─  Які п’ятдесят років тому? Я зілля сьогодні варив. І от ти тут. Я не мстився тобі раніше. Бо я кохав тебе. Я був злий через інше.

─ Через що?

─ Ти сказала, що я маю з Мезідою обсудити своєї дії. Мене це бісило. Я став почуватися нікчемою. Мезіда для тебе мала вплив. А я, мабуть, в твоїх очах був хлопчиком, який нічого не може без сестри. Вона завжди була у моїй тіні. Але я зрозумів, що про неї знали все одно і її поважали. А в тіні опинився я.

─  Але я ніколи не вважала, що ти в тіні сестри. Просто ти Бог. Я проста дівчина. Боги б не схвалили таке. Це ж заборонене кохання. Ось про що я подумала тоді. Тому і запитала про Мезіду. Я хотіла впевнитися, що Боги не проти цього. І в тебе через це не буде проблем.

Єнос аж сів на трон і схопився за голову.

─  От же я дурень? Я собі надумав те, чого немає?

Гесіда підійшла до нього.

─  Я ніколи не вважала тебе дурнем. Ти єдиний зміг захопити мою увагу. Ти був ніжний, турботливий. А коли ти захотів помити посуд, я взагалі не очікувала такого. Ти так посміхався і був таким простим. Ти в ту мить був для мене не просто Богом десь. Якого ніхто не бачить. Ти був для мене живим. Добрим. Поруч. Ти приходив і я чекала на тебе. Я була рада твоїм візитам до батька.

─  Тобто ти мене покохала ще тоді? А не через закляття?

─  Так. Просто я ж не могла тобі це так сказали. А ти пропав потім. Я і не розуміла чому.

─  Що я накоїв? ─  тримав голову у руках і хитав нею Єнос. ─  Я хотів всім довести, що я сильний. Що я не слабкіше Мезіди. Я хотів завоювати інші світи, щоб всі бачили мою силу і велич. Я хотів, щоб ти побачила, що я на щось здатний без сестри. А тепер виявляється, що то все не було потрібне? Я просто хотів почувати себе значимим.

─  Ти і був значимим для мене. Коли ти накладав мені салати в тарілку, мені це було приємно. Ти говорив компліменти. Ніхто до тебе не робив так. Хоча я бачила багатьох гостей. Вони просто з батьком розмовляли про справи. Зі мною віталися і могли сказати батькову, яка я в нього красуня. Але особливої уваги на мене не звертали. Як і я на них. Ти зміг виділитися.

Гесіда підійшла і погладила його по голові.

─  Що мені тепер робити? ─  запитав Єнос.

─  Я думаю, треба піти до Мезіди.  Вона добра  і мудра. І вона допоможе. Я впевнена. Вона не бажає тобі зла.

─  Стосовно Мезіди. Я ж забрав її медальйон. Хотів собі забрати всі сили.

─  В тебе вийшло?

─  Ні.

─  То може ще раз поговорити з Мезідою? Я попрохаю її пробачити тебе, ─  сказала Гесіда.

Єнос мовчав і намагався перетравити всю нову інформацію. В ньому були змішані почуття. Кохання, провина, каяття, злість на свою дурість, розпач.

─  Гесідо, скажи мені. Після того, що я накоїв ти хочеш бути за мною?

─  Ти мені нічого поганого не зробив. Я так і не змогла забути тебе. Так, я хочу бути з тобою. Але не знаю, чи нам дозволять.

─  Добре. Давай спробуємо порадитися із Мезідою. Вона насправді завжди підтримувала мене. Дякую тобі, що все мені сказала. Почекай мене тут.

Він вийщов і покликав Гомеша.

─  Приведи Герфаріона і Алекса до зали аудієнції.

А сам побіг зняти із вогню зілля. Поки він вимикав овгонь він звернув увагу, що забув покласти одну потрібну траву.

«Отже я зварив закляття не вірно. Тож воно і не могло подіяти. Тобто Гесіда мене справді кохає», ─  подумав він і відчув неймовірне щастя.

Коли він повернувся до зали, то всі вже його чекали.

─  Ну от. Всі в зборі. Герфаріон телепортуй нас до нейтральної території на межі.

Через мить всі були там.

«Мезідо. Я знову хочу з тобою поговорити. Прийди до мене», ─  подумав Єнос.

Мезіда з’явилася із Гебертом.

─  Бачу в тебе збільшилася група підтримки, ─  зазначила вона.

─  Так. Я зараз готовий говорити.