Глава 27. Сила медальйонів.

Глава 27. Сила медальйонів.

Зранку Сібенур розбудив Алекса.

 ─  Прокидайся. Нам треба збиратися.

Через деякий вони прийшли до палацу. Всю дорогу вони мовчали.

─  Ну, ось ми і прийшли. Я довів тебе. А далі я собі йду, а ти сам шукай Єноса, ─  сказав Сібенур і пішов у вузенькі непримітні двері.

Алекс вирішив піти до головної брами.

Велика стіна навколо палацу були метри два. Викладена із білої цегли. Алекс постукав у браму. У відповідь – тиша. Він знову постукав. Нарешті вийшов якийсь чоловік. Він був поважних років. На руках були рукавички, дещо забруднені у землі. «Мабуть це садівник», ─  подумав Алекс.

─  Хто ви і чого стукаєте тут? ─  запитав він.

─  Я хотів би бачити Єноса.

─  А він вас чекає? Він хоче вас бачити?

─  Я посланець. Є до нього розмова. Ця справа невідкладної важності.

─  Посланець? Звідки?

─  Із земель Мезіди.

─  Ви з глузду з’їхали? Тут заборонено казати її ім’я, ─  сказав він і перейшов на шепіт.

─  Я не проти Мезіди. Але Єнос не любить про неї згадувати, ─  додав він.

─  А якщо я допоможу їх примирити?

─  Ви думаєте це можливо?

─  Я хочу на це сподіватися. Я прийшов спробувати. Ми ж нічого не втрачаємо.

─  Може й ні. А може Єнос якщо розгнівається, то вас може на війну відправити. А може ще щось вигадає.

─  Я збіжу, ─  засміявся Алекс.

─  Ну, якщо ви такий безстрашний, то ходімо. Я вас проведу. А сам піду покличу відповідального за це слугу.

Алекс зайшов у велику конференц залу. І почав роздивлятися навкруги. «Якось тут похмуро». Важка ліпнина надає відчуття важкості, а не тільки монументальності. Вікна є. Але вони майже не заповнюють світлом кімнату. Та й більшість з них причинені.

Гомеш постукав до Єноса.

─  Вельмишановний Єносе, наш володарю. До вас прийшов якийсь посланець і прагне аудієнції. Каже, що то терміново.

─  Зараз ще ранок. До сніданку я нікого не приймаю. Та й посланець, мабуть з дороги. Нагодуйте його. Хай відпочине. А потім і поговоримо.

─  Буде зроблено, ─  сказав Гомеш і задком вийшов із покоїв.

Алекса запросили до їдальні. Він не сперечався. І був навіть радий, такому повороту подій.

Після сніданку Гомеш проводив його знову до конференц зали.

─  Зачекайте тут, ─  сказав він і вийшов.

Алекс помітив, що зараз відкрили трохи більше вікон. І побачив стіл, трон. Лавки по боках стін.

«Наче і вікна відкриті, а все одно якось похмуро тут», ─  подумав Алекс.

Врешті масивні двері відчинилися. Увійшли два стражі.  За ними вийшов глашатай.

─  Зустрічайте, його високість, Бог Ночі, вельмишановний Єнос.

Глашатай зник. А Алекс дивився у захваті, очікуючи побачити щось таке ж грандіозне як Мезіда.

Єнос вийшов у червоному каптані. Комір стійка з вишивкою по краях. Перламутрові ґудзики. Чорні ботфорти. Сам худорлявий. Чорне волосся легкими звивистими прядками падало на чоло.

«Ось ти який Єнос», ─  подумав Алекс.

Єнос поважно пройшов по залу і сів на трон.

─  Хто ви і по якому питанню прибули? ─  звернувся від до Алекса.

─  Мене звуть Алекс. Хотів з вами поговорити стосовно Мезіди. Хотів взнати чого ви її ненавидите.

Єнос розсміявся.

─  А ти нахаба. Просто так прийшов до Бога і такі питання ставиш. Чому ти вважаєш, що я маю ТОБІ відповідати на такі питання?

─  Якщо не хочете мені казати, то можете зустрітися з Мезідою. Вона згодна поговорити з вами на нейтральній території. Де печера.

─  Де печера? ─  перепитав Єнос.

─  Так. Та печера, що стоїть на межі ваших територій. Де монумент ще під ваші медальйони.

─  Наші медальйони? ─  перепитав замислившись Єнос.

«Цікаво, чому він про медальйони каже, ─  думав він, ─  може сила наша в медальйонах? А я й не думав про це. Нам же їх поміняли. Може треба просто повернути свій медальйон. Це ідея. А навіщо вона хоче зі мною зустрітися? Може хоче мій медальйон відібрати? Я розкусив тебе, сестричко. Не вийде у тебе нічого».

─  Ну, так що ви згодні на зустріч? ─  запитав Алекс.

─  Мені треба подумати, ─  сказав Єнос і миттєво вийшов із зали.

На шляху він зустрів Гомеша.

─  Гомеш, поклич Герфаріона до мене. Швидко.

Єнос пішов швидким шагом по коридору до своїх покоїв.

А Гомеш спочатку заглянув до конференц зали до Алекса.

─  Пройдіть, будь ласка, до зали очікування. Вона поруч з залою аудієнції.