Глава 24. Нова можливість Єноса.

Глава 24. Нова можливість Єноса.

Гарферіон пішов прогулятися містом. Йому здалося, що атмосфера була якась похмура. Все сіре. Вулицею ходили майже одні чоловіки.  Він зайшов до парку. Там було безлюдно. Де не де могла бути людина. Здавалося, що сама природа тут каже про самотність. Герферіон, звісно, любив бути сам на сам із собою. Але це було місце де мали  бути люди. Та їх майже не було. І атмосфера була якоюсь такою, наче напруга висить у повітрі.

Погулявши по парку і вулицям міста він вирішив зайти у місцеву кав’ярню. Щось перекуси і послухати розмови. А якщо вдасться, то й поговорити з місцевими мешканцями.

Він замовив собі чай з пиріжками і сів за столик біля вікна. В кав’ярні було гамірно. Але тут знову були самі лише чоловіки. «Як це розуміти?» ─  подумав він. І почав дослухатися до розмов.

─  А я своїй жінці вчора сказав, що вона така бридка стала, що дивитися на неї не можу. І звелів, щоб вона щось із цим зробили, ─  кричав один із відвідувачів, сидячі за сусіднім столиком із компанією.

─  Так. Молодець. А то вони вже зовсім себе запустили. Моя теж, колись така вродлива була, така квіточка. А зараз, як дітей народила, то страшна стала. Круги під очима. Зачіски немає. Хоча весь час дома сидить. Нічого не робить, ─  сказав інший чоловік у червоному вбранні.

─  Я моя дружина, уявляєте, просила мене з дитиною посидіти. Це що таке? Я що жінка з дітьми бавитися? Тож я і не хочу з роботи додому йти. Тут з вами приємніше. Прийду пізно, як всі полягають, ─  сказав ще один із компанії.

Гарферіон став відчувати, що йому огидно те все чути. Але він вирішив приєднатися до розмови.

─  Хлопці, привіт. Я тут не давно у вашому місті. Може розкажете що тут і до чого? Чув тут Єнос править. Як він у якості правителя? Може щось підкажете? Які тут у вас традиції?

Вони подивилися на нього.

─  Добре. Бери свій чай і сідай до нас. Поговоримо, відповів один із компанії присутніх. Це був кремезний молодий чоловік. Гарної фізичної статури. Вдягнений у військову броню.

─  Так. Ми тобі розповімо, ─  сказав молодий чоловік у красному одязі.

Вони посунулися і Гарферіон підсів до них.

─  Отже слухай. Єнос – це нас володар. Ми в нього в замку в охороні працюємо. Він нас вчить як бути чоловіками. Він могутній. Стільки страху на ворогів наводить.

─  Як це вчить бути чоловіками? Хіба ви вже не чоловіки? ─  запитав Герфаріон.

─  Він нам каже, що ми повинні не просто розвивати свою силу, але й поводити себе з жінками як чоловіки, сказав один із присутній в компанії.

─  Як це? Цікаво.

─  Жінки хитрі і підступні. І ми маємо їх тримати у жорстких рукавицях. Не погоджуватися робити щось за них. Ми чоловіки. Ми сильні. А вони слабкі. Тож вони мають нас боятися і слухатися.

Герфаріону було не приємно у цій компанії і від цих розмов. Тож він вже думав, як скоріше допити свій чай, поїсти пиріжки і піти звідси.

─  Нашого Єноса сама Мезіда боїться, ─  сказав задоволено чоловік в червоному вбранні.

«А це вже цікаво», ─  подумав Герферіон.

─  Сама Мезіда боїться? ─  запитав він. ─  Отже, Мезіда, здається, могутня. Я вірно зрозумів?

─  Вона може і могутня. Але вже декілька сот років не може подолати Єноса, ─  сказав кремезний військовий.

─  А може вона просто не хоче йому нічого заподіяти? Просто я чув, що він її брат.

─  Вона слабка жінка, якщо думає про  таке. Бо якщо ти у владі, то не має різниця хто. Ти маєш думати про добробут народу.

«Це єдина нормальні думка від вас, що треба думати про добробут народу», ─  подумав Герфаріон, але змовчав. І сказав інше.

─  Ви думаєте Мезіда не піклується про свій народ?

─  Я не знаю, що робить Мезіда. Я насправді занадто молодий, ─  сказав кремезний військовий, ─  Я тільки чув від батьків, що колись вони  правили разом. І всі  люди були щасливі. Єнос був головний. Він правив Вдень. А Мезіда вночі. А потім щось трапилося і землі було поділено навпіл. І кожний головний у своїй половині. Тож зараз ми живемо нормально. А на землі Мезіди Єнос надсилає Гоків, щоб вони нових бранців нам приводили. Тож там люди у страху. Ха-ха-ха.

─  Нових бранців?

─  Так. Вони приносять у собі чоловіка, якого захопили. А вранці розчиняються. Вони приходять самі на визначене місце. Як там з ними володар домовляється я не знаю. Але вранці Гоки розсипаються. А ми знаходимо серед того пилу людей. Якщо вони звичайно когось принесли у собі. А попіл прибираємо.

─  І що ви робите з тими людьми? ─  запитав Герфаріон не приховуючи зацікавленості.

─  Вони служать у нас у війську. Хтось в охороні. Але здебільшого він їх відсилає воювати в інші світи. Або на розвідку туди ж. А спершу вчить мужності, жорстокості, вчить бути чоловіками.

─  Отже, Гоки не вбивають, ─  сказав Герфаріон і відкусив шматок свого періжка.

─  Ні. Навіщо це Єносу. Він мудрий правитель, як бачиш., ─  сказав кремезний воїн і відпив зі свого Келиха елій, місцевий бадьорячи напій.