Глава 23. Останній день.

Глава 23. Останній день.

Геберт повернувся до Алекса, який досі лежав на траві. Підійшов ближче. Алекс спав.

─  Алексе, вставай. Не лежи на землі. Прокидайся. Я приніс спальні мішки.

Алекс ледве протер очі.

─  Геберте? Це ви? Невже ви повернулися? ─  сказав він і заплакав.

─  Годі тобі. Заспокойся. Вибач. Я не стримався. Зранку поговоримо. Ось, бери, залізай у спальний мішок, ─  сказав Геберт, роблячи паузи між кожною фразою.

Алекс потер очі й поглянув на Геберта.

─  Ви теж будете тут ночувати? Зі мною? У лісі? На землі?

─  Так, Алексе. Ми ж разом йдемо, ─  Геберт зробив паузу і продовжив, ─  Поки ми йдемо разом, я буду поряд. Це наша з тобою спільна справа.

Геберт і Алекс залізли  у свої спальні мішки. Геберт заснув одразу. А Алекс ще якийсь час крутився. Він був радий, що Геберт повернувся. Та боявся розмови, що на нього чекала. Але зрештою сон щільно заплющив його повіки.

Ранок розбудив їх щебетом пташок, які переспівувалися між собою. Роса блищала на сонці. Легкий вітерець дмухнув свіжою прохолодою.

─  Добрий ранок, Геберте, ─  сказав Алекс прокинувшись.

Геберт сидів і торкався трав.

─  Добрий ранок, ─  відповів він.

─  Чому ви вирішили повернутися?

─  Бо в нас є спільна справа. Я вже казав.

─  Але ви злі на мене.

─  Уже ні. Я тут багато міркував, ─  сказав Геберт і замислився.

─  Про що?

─  Про тебе. Про Єноса. Про ситуацію. Я думаю, те що вчора ми побачили, має велику цінність для нас.

─  У якому сенсі?

─  Ми з Мезідою вважаємо, що Єнос може бути закоханий у якусь дівчину.

─  У кого?

─  Це слушне питання. Самі хочемо з’ясувати.

─  То що, я маю з Єносом говорити про його кохання?

─  А ти не такий вже й дурний. Здогадуєшся. Можливо, про це. А ще ми думаємо, що було б чудово запросити Єноса на нейтральну територію. Щоб він поспілкувався з Мезідою. Бо це все треба припиняти. Багато чого твориться у світі поганого тільки тому, що люди не вміють спілкуватися, мовчать про деякі речі, що їх турбують. Самі додумують. Самі засмучуються від цього. Не хочуть чути один одного. І можуть робити дурниці від того. А потім мучаться і псують собі здоров’я від невизначеності ситуації.

─  Тож я маю його ще й запросити на зустріч?

─  Так. Я згодом покажу тобі це місце. Воно на межі територій розташоване.

─  А туди далеко?

─  Я думаю, що сьогодні наш останній день. І ми обов’язково туди дійдемо. Або сьогодні, або завтра вранці. Дивлячись, як будемо йти.

─  Ви думаєте я справлюся?

─  У тебе цього разу немає виходу.

─  Цього разу?

─  Я маю на увазі твою втечу від коханої жінки. Ти ж кохав Лію? Ти наче казав, що кохав.

Алекс похилив голову. Знову його чекала нелегка розмова.

─  Мовчиш? ─  запитав Геберт. ─  Тож мені це сприймати як те, що ти не кохав її?

─  Кохав.

─  То чому пішов насправді?

─  Я злякався відповідальності. Сім’я ─ тягар. Я потім повернувся до неї через рік і хотів почати спочатку. Хотів знову бути з нею. А вона сказала, що ми вже зустрічалися. І вона хоче  нормальну сім’ю. А я не готовий був. Тому я знову пішов.

─  Зрозуміло. Отже, у тебе є шанс побороти свій страх відповідальності. Зараз від тебе може залежати доля не тільки однієї сім’ї. А доля цілого світу. І не одного. Розумієш? Моє життя навіть і життя мешканців, що живуть не тільки на території Мезіди, але й на території Єноса, зараз у твоїх руках.

─  А якщо я не зможу?

─  То велика вірогідність, що ми всі загинемо.

─  Це ви так з Мезідою вирішили?

─  Це я так думаю, ─  відповів Геберт і підвівся.

─  До речі, а коли ви з Мезідою дізналися, що Єнос, можливо, закоханий? Давно підозрювали?

─  Ні. Ми прийшли до цієї думки сьогодні вночі.

─  Ви зникли і телепортувалися до Мезіди?

─  Так.

─  Але ж ми на захисній території. Тут магія не діє. Ви самі казали. Чи телепортація ─ це не магія?

─  Я просто вийшов з кола. От і все.

─  Але ж там темрява?

─  То й що?

─  Там же Гоки можуть бути.

─  Після спілкування з тобою і з Німхами я їх не боюся. Я зрозумів, що якщо в людини є своє бачення, цінності, то жодне навіювання того, що не збігається з її переконаннями, не спрацює. Я розумію, що має бути баланс у всьому. Чоловіки і жінки мають жити у мирі. Підтримувати один одного. Розуміти важливість один одного. Гоки можуть мати вплив тільки на молоді душі, що не мають чіткого бачення життя. У них немає досвіду і багатьох речей не розуміють. Тому вони ─ «чиста книга». Відкриті до всього. Пиши туди, що заманеться. А в мене досвід є. І цінності. Як-не-як мені вже тисяча років. Тож, я Гокам не підходжу. Мене вони не надурять. Вони навіть тебе не змогли надурити, бо в тебе хоч якийсь мінімальний досвід уже є. Принаймні його вистачило. Тож не хвилюйся за це більше.