Глава 21. Алекс і Лія.

Глава 21. Алекс і Лія.

Геберт з Алексом вийшли із містечка Німхів і попрямували по широкій кам’яній дорозі далі. Вони йшли деякий час мовчки. Геберт перший порушив мовчання.

─  Давай присядемо, відпочинемо. Я вже втомився.

─  Я не проти.

Вони присіли на дерево, яке засохло і впало. А тепер стало для мандрівників замість лавки.

─  Алексе, ти нічого не хочеш мені сказати?

─  А що я маю сказати? ─ відповів він, намагаючись не дивитися на Геберта і відвернувши голову в інший бік.

─  Не знаю. Може, мені здалося, але ти чогось мені не кажеш.

─  Я не знаю, що ви маєте на увазі.

─  У тебе якісь секрети від мене? Чому?

─  Які секрети? Та й якби й були, то хіба я повинен усе розповідати? У мене не може бути особистого життя?

─  Твоє особисте життя зараз пов’язане і зі мною. І з нашими світами. Зрозумій. Ти тут не просто так. Ти не перший, хто до нас потрапляє через артефакти, ─  сказав Геберт і зробив паузу.

─  А до цього були Гапір і Гермальф? ─  втрутився у паузу Алекс.

─  Ти здогадався?

─  Я просто спілкувався з ними. Отже, я не перший. І вони також не випадково сюди потрапили, і з цією ж місією. Я правий?

─  Так, Алексе. Усе вірно.

─  Отже, в них не вийшло. Чому ви думаєте, що вийде в мене?

─  Розумієш? Я теж не можу знати всього. І коли я створював перший артефакт я його заговорював так, як розумів на той час. Я вкладав те, що думав сам про Єноса на той момент. Я думав, що він просто не любить жінок і його цікавлять лише його справи. А жінки для нього ─ як якась загроза його спокійному життю. І як виявилося артефакт знайшов Гапіра. Його ніщо не цікавить, крім його інтересів, читання книжок, пригод і спокійного життя. Він не з тих, хто буде йти у битву. Він буде читати про битви, але не брати у них участь.

─  Розумію. Мені теж так здалося. Але ви йому дали роботу і платню. Чого ви його не телепортували додому.

─  Він не просив. І він навіть не знайшов мене. Усе для нього зробив Магарт. І ми сподівалися, що він зміниться, дивлячись на наш світ. Побачить, які наші люди щасливі й багаті. Але йому все було байдуже. І до жінок байдуже, і до багатства. Він щасливий у книжках.

─  Отже, Магарт і його зустрів? Він тут у вас усіх зустрічає?

─  Магарт ─ мій друг і він перший із смертних у місті, хто має наближення до мене і до Богині. Він має доступ у палац за потреби. Він керує містом фактично.

─  Цікаво. Він такий впливовий чоловік, але на побігеньках у вас і у дружини, ─  сказав Алекс і засміявся.

─  Він виконує важливі завдання, від яких залежить місто і навіть доля світу, як бачиш.

─  Отже, він мене зустрів не випадково. Він прямо прийшов за мною. Ви все спланували.

─  Так, Алексе. А ти б хотів опинитися в іншому світі без провідника?

Алекс подумав трохи, почухав голову і відповів.

─  Мабуть, не хотів би.

─  Тож, як бачиш, ми про тебе подбали.

─  А що з Гермальфом трапилося? Чому він вам не підійшов?

─  Коли я побачив, що Гапір не буде допомагати і від нього не варто щось очікувати, я створив другий артефакт. І тут я вже додав, що прибула людина має хотіти створити сім’ю. Бо я вважав, що це допоможе нам. Чоловіки, що одружуються, більш сильні, вміють брати відповідальність. Тож я також створив закляття на камінь-артефакт таким чином я вважав вже на той період. Але знову помилився.

─  Що пішло не так? ─  запитав Алекс із цікавістю.

─  Гермальф забажав одружитися. Але він не бажав дарувати кохання. Він просто хотів використовувати жінку для своїх потреб. Пізніше я зрозумів, що багато чоловіків вашого світу вчиняють так само.

─  Як ви це зрозуміли?

─  Я спостерігаю за світами. Інколи з’являвся у подобі вашої місцевої людини.  Сидів в кафе, слухав розмови, спостерігав. Інколи брав участь у розмовах під виглядом звичайного незнайомця. Або перетворювався на голуба, і слухав розмови, сидячи на підвіконні. Я заглядав у доми і бачив, як чоловіка ставляться до жінок. Вони їх використовують, кидають вагітних, б’ють, знущаються. Я не хотів більше таку людину до нас. Мені шкода було Марту, і я не хотів, щоб інші наші дівчата так страждали. Але треба було знайти когось, хто б міг нам допомогти. Бо зміни у представників нашого світу на погане вплинули негативно на ваш світ. Тож якщо людина з вашого світу вплине добре на наш світ, то і наш світ почне мінятися на краще. А якщо наш світ покращиться, то і у вас почнуться зміни.

─  Ох. Геберте, я не зовсім уявляю як і чим я можу допомогти. І чому саме мене артефакт привів до вас. Я наче й не хочу одружуватися. Навіщо мені увесь той клопіт.

«Я і сам не уявляю, до кінця чим ти мені можеш допомогти і чи в тебе вийде», ─  подумав Геберт, але не сказав те Алексу.

─  Алексе, коли я зрозумів, що знову у чомусь помилився, я вирішив створити новий артефакт. Але вже закляв його на те, щоб прийшла людина, яка нам зможе допомогти і в неї буде те, що нам треба, але ми самі не знаємо поки що. Тому я ставлю тобі питання. Мені важливо дізнатися, що в тобі є такого, що має спільне з Єносом і що допоможе нам його зрозуміти та здолати.