Глава 17. Територія німхів.

Глава 17. Територія Німхів.

Алекс  знову відчув як летить у якесь  провалля. Це зайняло кілька секунд. Потім він знову відчув опору під ногами. Вони опинилися на твердій дорозі. Отже, шлях тут є.

Дорога була досить широкою. Викладена із каменю. Ноги не загрузали у багнюці. Йти було легко.

─  Ну от. Ми йдемо кудись де чоловіки наче жінки. Думаю, це буде чудова пригода, ─  сказав Алекс посміхаючись.

─  Я бачу, тобі подобається сама думка про це. Може ти сам із них?

─  Ні. Я ж просто жартую. Мені просто цікаво, як чоловіки живуть без жінок. Коли вони самі як жінки. Мабуть, вони щасливі.

─  Ну от і побачиш коли дійдемо, ─  відповів Геберт.

─  А як ви думаєте як має виглядати це місто?

Геберт мовчав. А Алекс продовжив ділитися своїми здогадками.

─  Мабуть це красиве місто. Чоловіки ж сильні. Все вміють. Весь світ на чоловіках тримається. І їм не треба витрачати гроші на сім’ю: дітей і дружину. Це ж скільки вони можуть всього зробити! ─  сказав Алекс і замріявся, що потрапить у місто мрії.

─  Цікава думка, ─  сказав Геберт. ─  Але  у мене до тебе є питання.

─  Яке?

─  Ти ж не маєш дружини і дітей, не витрачаєш на них гроші. То що ти побудував на ті гроші, які не витрачав на них?

─  Так я витрачаю на себе і на подорожі.

─  Отож-бо й воно. Ти все на себе лише витрачаєш і нічого не даєш світу. Не ображайся. Але якщо ти сам підняв цю тему, то мені цікаво прояснити деякі речі. Якщо ти не будуєш нічого і не даєш світу, то чому ти думаєш, що інші чоловіки, у яких немає сім’ї не будуть робити так як ти?

─  Ви думаєте, що чоловікам без жінок не буде краще?

─  Не забувай. Ці чоловіки не хочуть бути чоловіками. Вони хочуть бути жінками. Але чи хочуть вони виконувати жіночі обов’язки, народжувати дітей, робити справи, які здебільшого виконують жінки?

─  Ну чоловіки ж не можуть народжувати. Це не їхні функції. Чоловіки для такого не призначені. Це знову пішли маніпуляції, ─  відповів Алекс.

─  В світі має бути баланс. Всі ми складаємося із жіночого і чоловічого. І жінки і чоловіки. Ти кажеш, що народжувати дітей – це жіноча функція. Але ти так і не сказав про чоловіків. Яка функція у чоловіків на твою думку? Яке призначення у чоловіків?

─  Якесь інше ніж народжувати дітей, ─  сказав Алекс і почав сміятися.

─  Знову смієшся? І знову уникаєш відповіді?

─  Бо питання дивне.

─  Чому воно дивне? Бо ти не готовий на нього відповідати, адже стане ясно в чому ти неправий?

─  Чому я неправий? ─  почав дратуватися Алекс.

─  А чому ти не можеш відповісти на просте питання? В чому функції чоловіків?

─  Чоловіки сильні.

─  Ти сильний?

─  А я при чому?

─  Ти ж вважаєш себе чоловіком?

Алекс вважав себе чоловіком, але не вважав, що він сильний. Та не хотів у цьому зізнаватися. Тож просто замість відповіді дурнувато посміхався.

─  Ти знову уникаєш відповіді? ─  запитав Геберт.

─  Я не уникаю. Просто це ж очевидно, що я чоловік. Я ж ним народився.

─  Ти народився хлопчиком. Але чи став ти чоловіком? Чи є в тебе чоловічі вчинки?

─  Але я йду рятувати світ. Це ж чоловічий вчинок?

─  Може бути.

─  Так нам ще далеко йти? ─  хотів Алекс якнайшвидше змінити тему.

─  Я тут жодного разу не був. Але думаю, вже скоро.

І дійсно десь через десять хвилин вони побачили містечко. Це навіть містечком назвати було складно. Це було декілька хатинок. Невеличке поселення. І навколо досить багато вільної території. І людей навіть не видно.

─  Ну от ми, мабуть, і прийшли, ─  сказав Геберт і засміявся.

─  А чого ви смієтесь?

─  Та от дивись. Хахаха. Це місто твоєї мрії, побудоване чоловіками. Глянь які храми, які колони, які театри, які будинки розкішні. Бачиш?

─  Ви знущаєтесь? Тут же нічого немає. Тільки якісь хатинки. Наче їх побудувала якась компанія для робітників.

─  А ти спостережний. Насправді це Мезіда  розпорядилася побудувати для них будиночки. Щоб їм було де жити на перший час. Вже стільки років пройшло. Але нічого не змінилося. Нових будинків я не бачу.

І тут Геберт знову зареготав.

─  А зараз ви чого так регочите? Що тут смішного? ─  запитав образившись Алекс.

─  Іронія долі. Чоловікам жінка побудувала будинки. А вони не змогли з того зробити нічого більше. Вірніше не для чоловіків, а для тих, хто народився чоловіками, а самі захотіли стати жінками. Чомусь мені це стало кумедно.

─  Може це не те поселення. Тут нікого не видно.

─  Бо може зараз південь і вони сплять?