Глава 15. Нові створіння темної магії.

Глава 15. Нові створіння темної магії.

Вечір наближався. Єнос звелів Гомешу покликати Гарферіона та готувати карету. Всі разом вони вирушили до озера.

Сонце повільно ховалося за горизонтом, коли вони доїхали до потрібного місця. Єнос перший вийшов  з транспортного засобу і попрямував до водойми. Місяць уже блідо нагадував про себе. Світло від сонця, що сідало, виблискувало на воді.

─  Ось тут я і творю свою магію, ─  сказав Єнос, звертаючись до Гарферіона.

Він знову почав крутити руками, здіймаючи вихор води й вихор землі. Потім поєднав їх і почав ліпити у повітрі фігури. А вони в той самий час виліплювалися насправді.

─  Ось, ─  сказав він, закінчивши першу фігуру. ─  Я зазвичай створюю ще чотири, а потім заселяю в них мертві душі.

─  Цікаво, ─  відповів Гарферіон. ─  А чому вони перетворюються на купки?

Їх Мезіда знищує?

─  Коли Мезіда їх знищує, то ми не знаходимо купок. Вони залишаються на її території. Але коли вона їх не чіпає, то Гоки все одно вранці самі розсипаються.

─  Зрозуміло. Отже, це нестабільна субстанція. А що скажете, якщо ми створимо щось більш руйнівне?

─  Що ти пропонуєш?

─  Можемо створити вогняного монстра. Я можу створити форму з вогню. А ви туди заведете мертву душу, щоб оживити те створіння. Він зможе палити будинки. І Гоків можете створити. Люди будуть вибігати, щоб згасити полум’я, і потраплять під їхній вплив. Як вам така ідея?

─  Це чудово. Я навіть не знав, що так можна.

─  Звісно можна. Якщо ви володієте магією вогню, то можете не тільки вогняні кулі створювати, а й вогняних створінь. І взагалі все, що зможете вигадати, пов’язане з вогнем.

─  Ясно.  Тоді спробуйте створити. Подивимось, що з того вийде. А я поки продовжу створювати Гоків.

Єнос поспішив зробити ще чотири форми для заповнення душами. А Гарферіон почав крутити між долонь велику вогняну кулю, яка поступово зростала і набував форми подібної людській істоті, але значно більшої. Коли він її створив, то стало світло й гаряче. Наче  розпалили велике багаття. Його створіння було вдвічі більшим, ніж форми Гоків, та справило враження на Єноса.

─  Оце так! ─  вигукнув захоплено Єнос. ─  Я й не сподівався, що таке можливо.

А сам про себе подумав: «І чого я не розвивав свої сили вогню, коли мав їх?»

─  Зараз ваша черга, ─  повернув Гарферіон Єноса від думок до дійсності.

─  Моя черга?

─  Так. Викликати душі.

─  А-а-а. Звісно. Я щось розгубився. Як побачив твоє створіння, так задивився на нього. Воно справляє враження.

Потім Єнос присів до землі, торкнувся її рукою і почав про себе шепотіти звернення до мертвих душ, викликаючи їх. Тут із землі почали з’являтися душі і кружляли деякий час. А після того, як Єнос сказав завершальне слово, вони навипередки почали займати місця у приготовлених формах. Цього разу були задіяні шість душ. Вогняне створіння ожило і почало розмахувати руками у повітрі.

─  Я телепортую їх і нас з вами, щоб ви могли побачити на власні очі, що буде відбуватися.

─  Я не можу. Ти, мабуть, забув, що в мене заборона там з’являтися. Я не хочу, щоб у мене забрали й ті сили, що є зараз. Я їх тільки опанував певною мірою.

─  Так, вибачте, я забув. Тоді я телепортую всіх створінь і себе. Подивлюся, що там буде відбуватися. І розкажу потім вам.

─  Це мені підходить.

А Гомеш подумав: «Де ти взявся на нашу голову, Гарферіон... Якби я знав, що ти таке вигадаєш, то сказав би, що місце вже зайняте. Чи сказав би правду про оплату. Тепер, якщо станеться щось жахливе, і якщо хтось загине з моїх знайомих чи друзів на тому боці, я не зможу собі цього пробачити».

Тим часом Гарферіон зник із створіннями. А Єнос покликав Гомеша їхати до палацу. Після того як вогняне створіння зникло, стало дуже темно. І очам треба було трохи звикнути, перш ніж зорієнтуватися, куди йти.

***

Коли компанія зі створінь  і чарівника з’явилася у місті, місто вже зачинило вікна і вулиці спорожніли.

«І дійсно, всі  тут сидять по домівках після заходу сонця», ─  подумав Гарферіон. «Та нічого. Зараз у них буде гаряча нічка», ─  мислив він і посміхався своєму планові.

Гоки й вогняне створіння тим часом йшли глибше у місто, поки Гарферіон спостерігав за ними. Вогняне створіння було таке яскраве, що його було видно здалеку. Там, де це створіння ступало на траву, трава починала горіти. Місцева дорога здебільшого була з каменю, або просто стежки. Там вогонь не мав сили. Але це вогняне створіння наближалося до будинків.

І ось загорілась вивіска однієї крамниці. Кам’яні споруди не дуже горіли. Але віконні рами з дерева починали займатися вогнем, шибки стали тріскатися від того. Пластикові ролети, відтворені магами за зразками з інших світів, почали плавитися.

Місцеві мешканці не відразу відчули запах гару. Вони зачинялися в будинках, і навіть нічого не чули з того, що відбувалося за дверима вночі. Хіба що хтось міг безпосередньо стукати в домівки чи якимось іншим чином взаємодіяти з ними. І тут стукіт почався. Гоки почали стукати у двері та вікна будинків. Вогняна істота також великим вогняним кулаком вдаряла по домівках. Дерева, що були поблизу вогняної форми починали займатися.