Глава 10. У замку Єноса.

Глава 10. У замку Єноса.

Єнос вийшов на балкон свого замку і дивився у бік земель Мезіди. Лють переповнювала його. Він стискав кулаки з такою силою, що вени на руках набухали. «Я тобі помщуся, сестричко», ─  думав він.

Тут до його покоїв зайшов слуга Гомеш. Це був невеличкий чоловік, на відміну від Єноса, який був майже вдвічі вищий за нього. Слуга трохи кульгав і був трохи згорблений. Він всім своїм виглядом демонстрував невпевненість. Він боявся свого володаря. Сьогодні, як і кожного ранку, він приніс Єносу чисте вбрання і спостерігав, як володар знову був не в дусі.

─   Гомеш, це ти? Я чую твої кроки.

─  Так, повелителю. Приніс вам вбрання на сьогодні.

─  Добре. Залиш його. Скажи краще, чи відгукнувся хто з чарівників на моє прохання прибути до замку.

─  Поки що ні.

─  Йолопи. Вони, що, вважають, що мої прохання можна не виконувати?

─  Ви наказали чарівникам з’явитися до замку, але більшість із них перебралися до земель Мезіди або вирушили у мандри до інших світів.

─  Не вимовляй при мені її імені. А вони всі зрадники. Як вони посміли?! Невже у моїх землях немає жодного чарівника?

Гомеш мовчав.

─  Чого ти мовчиш?

─  Чарівники бояться ту, чиє ім’я ви заборонили говорити. Вони не хочуть йти проти Богині. Багато хто з них пам’ятає часи, коли ви правили вдвох. І вони були задоволені. Тож не хочуть їй задіяти нічого лихого.

─  Боягузи. Невже всі покинули мене?

─ Є деякі чарівники, що залишилися. Але вони відмовилися приходити. Вони сказали, що вони вільні за своєю природою і нічиїх наказів не виконують. А якщо їх будуть змушувати, то теж підуть звідси. А вони все-таки роблять артефакти для мешканців і допомагають магією.

─  Тож Мезіду вони бояться, а мене ні? Вони ще сміють ставити свої умови. Як це Мезіда з ними домовлялася? Я ніколи не знав, як спілкуватися з чарівниками. На них немає важелів впливу.

Єнос повернувся, зайшов  у кімнату і стукнув кулаком по столу.

─  А які там справи після нічного візиту Гоків? В нас є новоприбулі?

─  Немає. Всі жителі по заході сонця вже по домівках.  Тож Гоки не можуть їх дістати.

─  Як же ця Мезіда робить, що всі її так слухаються? Я вже стільки сил кладу на те, щоб створювати ці створіння і залякувати місцевих жителів на її землі. А результат мінімальний. А на створення цих створінь треба дуже багато сили. Мені потрібні чарівники, щоб допомагати мені.

─  Може запропонуйте їм багато грошей?

─  Гроші? Та хіба вони не повинні служити господарю і так? Я ж Бог.

─  Ви праві. Ви Бог. Але вони вільні. З ними треба домовлятися.

─  Ти маєш рацію. Але зараз у моїй частині країни справи кепські. Жителі якісь нетямущі. Ремесленики не дуже хочуть працювати і створювати нове, бо старе ще лежить не продане. Покупців мало. Товари не купуються. Чоловіки постійно гуляють по шинках. Дохід у казну невеликий.

─  Добре, що хоч ваші люди не знають, що у вас такий стан із казною.

─  А це ідея. Ти правий. Вони ж не знають.

─  Створи оголошення і сповістиш мешканців, що у замок потрібні чарівники. Оплата двісті золотих монет.

─  А що буде коли вони захочуть отримати оплату?

─  Я їм поясню, що це за рік. І виплачу частину. Якщо ще будуть кошти. Але місяць в мене точно є. Я за місяць з їх допомогою маю створити щось грандіозне і напасти на Мезіду вже в повну силу. Коли я зможу захопити її підлеглих і її землі, то гроші в нас будуть. Вона процвітає. З моїми то силами.

─   А якщо чарівники зрозуміють, що їх ошукали?

─  Я ж кажу. В мене буде місяць. Поки вони не дізнаються. Я думаю, що встигну їх використати. Сподіваюся, що мені вистачить цього часу. Назад шляху немає. Це буде велика битва. І або я переможу, або …

─  Або що? Загинете? Але ж ви Бог. Ви безсмертний!

─   Твоя правда. Треба ще продумати шляхи відступу на крайній випадок. Запасний план у разі програшу. Хоча мені втрачати нема що.

Єнос насправді зовсім не хотів навіть уявляти, що він може програти. Він був готовий усе поставити на кон. А Гомеш подумав: «Тобі втрачати нема що. А люди можуть загинути і втратити життя».

─  Гомеш, іди розпорядися, щоб подавали сніданок. А я поки перевдягнуся.

─  Добре, йду.

Гомеш вийшов із кімнати Єноса і пішов на кухню. Там на нього чекали інші слуги.

─  Несіть страви. Можна подавати, ─   скомандував він, зазирнувши на кухню.

─  Так. Накривайте на стіл, ─  підтвердила кухар. А сама вийшла до Гомеша.

─  Ну, що там? Розказуй, ─  спитала вона.

─  Знову він злий. Він хоче створити щось жахливе. Чому він так ненавидить Мезіду?

─  Не знаю. Може тому, що в нього відібрали його сили?

─  А чому в нього відібрали сили?